Про ранньому дитинстві цю людину відомо небагато, не збереглося навіть документальних свідчень про дату і місце його народження. Передбачається, що народився він, приблизно, в 1696 або в 1697 році в Абіссінії, державі, де зараз знаходяться Ефіопія та Еритрея, і був дев’ятнадцятим дитиною в сім’ї одного з місцевих князьків. До теперішнього часу ці дві африканські країни сперечаються про своє право називатися батьківщиною предка великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна. Є припущення і про те, що народитися він міг на території Камеруну, але ця версія з’явилася набагато пізніше і більшість дослідників її відкидають.
При народженні хлопчика назвали Ібрагім, у віці семи років він був викрадений і вивезений до Константинополя до палацу султана Ахмеда III. У 1705 році Ібрагіма доставили в Росію, в якості подарунка російському царю Петру Першому, доставив його в далеку північну країну посланник Сава Рагузінскій. Незабаром Ібрагім був хрещений у православ’я і отримав ім’я Абрам, причому, його хрещеним був сам Петро Перший, а хрещеною – польська королева Крістіана Ебергардіна.
Навіщо російському царю знадобився чорношкірий хлопчик? Мати придворного арапчонком в той час вважалося модним. До того ж, Петро хотів довести, що він зможе бути не менш здібним до наук, чим ліниві боярські діти, вперто не хотіли отримувати освіту. У Росії сина абиссинского князька почали називати Абрам Петрович. Своє батькові він отримав по імені хрещеного – Петра Першого.
У 1716 році Абрам був відправлений на навчання в Європу, в цей час Росія дуже потребувала грамотних інженерів. За час навчання Абрам добре освоїв балістику, фортифікацію, математику. Він навіть встиг взяти участь у війні Франції з Іспанією, за що був удостоєний звання капітана французької гвардії. До Росії Абрам повернувся не тільки з хорошими знаннями, а й з бібліотекою, яка нараховувала близько 400 томів. У 1723 Абрама визначили інженером-поручиком в Преображенський полк. Уже перебуваючи на службі в російській армії, Абрам взяв собі прізвище Ганнібал, в честь знаменитого полководця з Карфагена.
У 1725 році імператор Петро Перший помер, на престол вступила його дружина Катерина. Але, реальна влада в країні належала фавориту покійного імператора – Олександру Меншикову. За невдоволення його піднесенням, Абрам Ганнібал був відправлений на заслання в Сибір. Повернутися назад в Санкт-Петербург Ганнібалу вдалося тільки в 1730 році. Абрама підвищили в званні, він став інженер-капітаном, але служити його відправили в Пернов (зараз – місто Пярну в Естонії).
Перед від’їздів в Пернов Ганнібал встиг одружитися на Євдокії Андріївні Діопер – грецької красуні, дочки офіцера галерного флоту. Але, сімейне життя Ганнібалане склалася, він звинувачував дружину в зрадах. Відносини між подружжям остаточно зіпсувалися після народження дочки Авдотьї. У арапа і гречанки народився білявий дитина. Невірна дружина була відправлена в ув’язнення, а сам Ганнібал 1736 року одружився з Христиною-Регіною фон Шеберг. Незважаючи на те, що шлюб з Євдокією ще не був розірваний. Остаточно розлучення з першою дружиною був оформлений тільки в 1753 році. Імператриця Єлизавета, дочка Петра Першого, повеліла визнати другий шлюб законним, хоча на самого Ганнібала була накладена покута (церковне покарання) і грошовий штраф.
Всього у Абрама Петровича Ганнібала було одинадцять дітей, але з них тільки сім, сини Іван, Петро, Осип, Ісаак і дочки (Єлизавета, Анна, Софія, дожили до зрілого віку. До речі, Осип Абрамович Ганнібалл був дідом Олександра Сергійовича Пушкіна, великого поета Росії.
Під час правління Єлизавети Петрівни кар’єра Абрама Ганнібала йшла блискуче. Він керував фортифікаційними роботами в Пернове, Кронштадті, Ризі. У 1756 році Ганнібалу було присвоєно звання генерал-інженера, таким чином він став головним військовим інженером Росії. У відставку він пішов тільки в 1762 році, вже після смерті імператриці Єлизавети. Та й самому Абраму Петровичу в той час було вже далеко за шістдесят років.
Після цього Абрам Ганнібал майже двадцять років прожив у своєму маєтку в Суйда, недалеко від Санкт-Петербурга. Суйда була куплена Ганнібалом незадовго до відставки – в 1759 році. Тут в затишній садибі з красивим парком і ставком Ганнібал і провів останні роки свого життя. Саме він став одним з ініціаторів розведення картоплі в Росії.
Спочатку в Суйда під картоплю був виділений невелику ділянку, який поступово ставав все більше і більше. Незабаром, за прикладом Ганнібала, розведенням цієї нової для Росії сільськогосподарської культури почали займатися і власники сусідніх маєтків. Перший час селяни ставилися до картоплі насторожено. Але, саме він рятував їх від голоду, коли урожай зернових був мізерним.
Помер Абрам Петрович Ганнібал, прадід Олександра Сергійовича Пушкіна, 14 травня 1781 в своєму маєтку Суйда, де і був похований на місцевому кладовищі, поруч з дружиною Христиною, яка померла двома місяцями раніше. До теперішнього часу їх могила не збереглася. За своє довге життя в Росії Ганнібал пережив сім монархів. Своїм спадкоємцям він залишив 1 400 душ кріпаків і 60 000 гривень, сума для того часу дуже значна.
Свого прадіда, уродженця спекотної Африки, Олександр Сергійович Пушкін ніколи не бачив, він народився через вісімнадцять років після смерті предка. Але, про Ганнібала Пушкін не раз згадував у своїх творах. У 1773 році Осип Ганнібалл, син Абрама, одружився на Марії Пушкіної, представниці стародавнього дворянського роду. У шлюбі народилася дочка Надія, яка в 1796 році вийшла заміж за поручика Ізмайловського полку Сергія Львовича Пушкіна, свого троюрідного дядька.
У Сергія і Надії було вісім дітей, з них до дорослих років дожили троє. Одним з них був син Олександр, великий поет, в якому була кров російських і німецьких дворян, а також представників чорношкірих африканських князів. Предка Абраму Петровичу Ганнібалу Пушкін присвятив роман "Арап Петра Великого".
Be First to Comment