Press "Enter" to skip to content

Алюр – більше ніж краса

Алюр – більше ніж краса

У російській мові немає точного еквівалента французького поняття allure. Витонченість рухів, легкість і грація…Це якість пізнається відразу, викликає захоплення, але практично не піддається опису. Чому одні з нас ним володіють, а інші немає?
Аллюр – больше чем красота

Чарівне і дивовижне – це «щось» миттєво притягує погляд. Парадокс у тому, що його присутність неможливо не відчути, але і описати майже неможливо. Для історика моди Франсуа Бодо (François Baudot), автора книги «Жіночий рух»*, це «слово, яке означає все і абсолютно не піддається розшифровці». Однак, помістивши в свою книгу фотографії власниць цієї якості – Коко Шанель, Джекі Кеннеді, Ави Гарднер, Кейт Мосс, Інес де ля Фрессанж, Твіггі, Одрі Хепберн, Паломи Пікассо, – автор довів: таємничий алюр – якість все ж вловиме. Хоча б – об’єктивом фотографа!

Всесвітньо визнаний майстер стилю Карл Лагерфельд говорить про нього як про щось «несвідомому, природному і вишукано-тонкому». Для арт-директора модного Дому Chanel володіти алюром означає «бути у злагоді з собою, випромінювати впевненість без претензійності і залишатися невимушеним без будь-яких зусиль». Красива одяг може це якість підкреслити, але все ж вона не головне: «Алюр – це більше ніж краса, хоча і вона не зайва. Це і посадка голови, манера рухатися, спосіб одягатися не так, як інші». Це якість здається невіддільним від вигляду його володаря, подібно до того, як стають частиною нашого способу вірно вибрані духи. Недарма марка Chanel випустила в світ свій знаменитий аромат Allure, описавши його як «незрозумілий і абсолютно чарівний».

Рух до свободи

Французьке «allure» спочатку походить від дієслова «aller» – «йти», і означає власне рух – стрімке або розмірене, як в кінному спорті, де цим поняттям об’єднують і крок і рись, галоп. Антрополог Давид ле Бретон (David Le Breton) підтверджує, що «цей таємничий дар втілюється саме в русі, яке перетворює весь вигляд – і обличчя, і тіло, і голос, роблячи їх володаря відразу помітним і немов озорені зсередини»**. Для психоаналітика Віржіні Меггле (Virginie Megglé) цей зовнішній ефект – прояв внутрішньої цілісності людини, який ніколи не намагається видати себе за того, ким не є. «Це чарівність благородства надає нам саме впевненість в собі, усвідомлення того, ким ми є, і відчуття своєї гідності», – пояснює вона***. Проте краще дізнатися себе і свої бажання, прийняти свої особливості і стати впевненіше в собі – все це можливо в процесі психотерапії. Так де ж ключ до цього чарівності – у внутрішній роботі над собою або ж у зовнішній – над можливостями власного тіла?

Втім, це питання можна вважати риторичним: сучасної психології прекрасно відомо, що наш внутрішній стан, і стан нашого тіла – в тому числі і манера триматися, рухатися, спосіб існувати в навколишньому просторі – пов’язані нерозривно. Наше тіло завжди говорить: про наше темпераменті (наприклад, пристрасному або незворушному), але також про емоціях, думках, про наш настрій в даний момент. Воно одночасно свідчить про те, хто ми є і чого ми прагнемо (знову все той же рух, алюр). Іншими словами, рухи нашого тіла втілюють прагнення душі – ту приховану внутрішню силу, що і веде нас по життю. Ритм наших кроків і малюнок жестів народжують танець тіла – захоплюючий, повний грації… чи ні. «Володіння алюром припускає, що людина рухається до власного майбутнього з певною свободою – подібно дитині, який вибудовує свою особистість за межами кола батьківського піклування», – продовжує Віржіні Меггле. А тому, незалежно від віку, у кожного з нас є шанс звільнитися від цього внутрішнього батьківського контролю. «Успішна терапія полегшує нашу душу і звільняє тіло від кайданів», – підкреслює психоаналітик.

Аллюр – больше чем красота

Окрыляющие жести

Але можна почати зміни і з зовнішності, вважає Давид ле Бретон. І як приклад наводить притчу: один негарний чоловік довгий час приховував обличчя за маскою, а коли та розбилася, ніхто з оточуючих і не помітив його вад… Проте, підкреслює антрополог, ми дійсно можемо змінитися, тільки якщо при цьому не чинимо насильства над собою, не примушуємо себе до змін і отримуємо від них задоволення. Так, придбати впевнену поставу допоможе гімнастика, але також тайчи або йога, які навчають прислухатися до власного тіла і залишатися в гармонії з ним. Танець, який багато хто звик розуміти лише як послідовність певних рухів, теж не можна звести до однієї лише техніці. «Музика допомагає нам звільняти свої емоції, а парний танець – краще відчувати не тільки себе, але і свого партнера», – говорить Валентина Устинова, викладач аргентинського танго в московській школі Casa del Tango. А її колега Анн-Марі Пайяр (Anne-Marie Paillard) з асоціації Lе du Corps Tango у своїх заняттях використовує вправи за методом Моше Фельденкрайза, який цей відомий вчений-реабілітолог називав «пробудженням тілесної цілісності», і в результаті «неможливе стає можливим, можливе легким, легке – приємним, а приємне – елегантним»****. «Людина, яка по-справжньому відчуває своє тіло, починає отримувати задоволення від кожного руху, – розповідає Анн-Марі Пайяр. – Як наслідок, танець стає менш скутим, у нього з’являється справжня виразність і справжній клас».

«Танець – це коли ми рухаємося, відчуваючи, – переконаний Гонсало Кінтеро Ромеро (Gonzalo Quintero Romero), викладач академії фламенко Flamenqueria. – В Іспанії ми говоримо: «слова відносить вітер», – а тіло не вміє брехати. Мова тіла взагалі набагато важливіше слів. Для мене танець – це найкращий психотерапевт, він завжди допомагає подолати внутрішні бар’єри. Комусь- пережити біль, комусь- виплеснути гнів, комусь- розкрити свою сексуальність. Наприклад, у мене була учениця, яка соромилася в танці рухати плечима – адже так вона привернула увагу до своїх грудей. Але фламенко – це пристрасть. І коли дівчина нарешті дозволила собі це рух, вона відчула себе трохи жіночний, трохи вільніше. І її манера тримати себе змінилася не тільки в танцях, але і в звичайному житті…»

* F. Baudot «L ” Allure des femmes» (Assouline, 2001).

** D. Le Breton «Éclats voix de, une anthropologie des voix» (Métailié, 2011).

*** V. Megglé, A. Aimelet «Aimer son physique pour s’est accepter enfin» (Hachette Pratique, 2010).

**** М. Фельденкрайз «Мистецтво руху. Уроки майстра» (Ексмо, 2003).

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code