На світ з’являється дитина – і тут же стає основним в житті мами. Інтереси, потреби і погляд батька нерідко відступають на 2-ий план – це надзвичайно поширена тенденція в що йде в ногу з часом співтоваристві. Давайте розбиратися, так чи ця ситуація нормальна і нешкідлива, як здається.
Ще століття тому сама думка про те, що дитина має право гратися «першу скрипку» в сімейних відносинах, була з розряду утопічних. І в Росії, і в множістве інших держав світу давно склалася установка, що визнає в сім’ї верховенство чоловіка, іншими словами патріархальні справи. При цьому чоловік повинен був містити дружину з дітьми, відповідати за їх фізичне і високоморальну благоденство, а дамі ставилося в обов’язок вести будинок, народжувати і виховувати дітей. Але за останній вік спливло багато води, соціальні та економічні реалії кардинально помінялися, і те, що ще не так давно вважалося незаперечним, ставиться під сумнів. У тому числі і знаменитий питання: хто в домі господар?
Вони і ми – два погляди на одне основне подія
Навіть якщо чоловік, врівень з вами, марив про дитину і сумлінно готувався до його появи на світ, це абсолютно не означає, що зараз, коли щаслива подія тісніше вийшло, він готовий відступити на 2-ий план. Це для вас малюк – щастя всього життя, світло у віконці, головною сенс буття, а чоловік, очевидно, задовольняється появи чада, але абсолютно не готовий через нього виявитися в емоційному вакуумі.
Ситуація нерідко ускладнюється ще й тим, що сучасна дама, народжуючи дитину, змушена хоча б на час кинути роботу, нехтувати про кар’єрний ріст і випасти з кола власних звичайних інтересів. Підсвідомо в цьому виявляється винен чоловік – а хто ж ще?
Звичайно, юна мати, яка доглядає за немічним немовлям, дає йому всі свої сили і час. Це тяжкий, бажаючи і веселий працю, і поради з серії «треба при цьому приділяти увагу ще й чоловікові», для деяких можуть звучати як знущання. Однак – так, справді треба. Обділяти чоловіка своєю увагою, відкидаючи йому в щирій і сексапільної близькості, ви, в кращому випадку, досягнете того, що чоловік почне віддалятися від вас і від малюка, стане безпристрасний до сімейних справах і проблем, затаїть ревнощі до «маленької окупанта», який зайняв основне місце в вашій душі. Ну а в гіршому розвитку подій ваш альянс просто розпадеться, при цьому жодна зі сторін не визнає себе винною, що не зробить для себе ніяких висновків на майбутнє.
Якщо ви відчуваєте, що з появою чада ваші справи з чоловіком стали псуватися, просто дайте собі відповідь на три легких вопросца:
1. Що було раніше – курка або яйце? Був би у вас ваш примітний дитина, якщо ви не зустріли конкретно цього чоловіка?
2. Чи винен лише чоловік в тому, що ви «мутували» в домогосподарку? Мріючи про дитину, ви уявляли собі, що доведеться чимось жертвувати, поміняти власний стиль життя, або навіть не думали про це?
3. Материнство – це не діагноз, а щастя. Хто сказав, що юна мати не може собі дозволити дивитися за собою, і розвиватися інтелектуально? Може, пора поговорити з чоловіком про якийсь перерозподіл обов’язків у вашій родині?
«Найщасливіші моменти для діток – це моменти, коли дітки бачать в батьках пару»
У сучасній психологи вважається, що в своєму розвитку сім’ї проходять через кілька головних криз, поштовхом до яких стає перехід від 1-го високоякісного стану до іншого. Так відбувається і з народженням малюка, адже бездітна пара і сім’я з дітьми – це «дві великі різниці». Йде перебудова свідомості, взаємин, повинностей, побутових умов і т.д. Цьому явищу присвячено багато досліджень, мабуть, одне з найбільш допитливих – книжка знаменитого американського вченого Джея Хейлі «Незвичайна психотерапія». У ній він говорить про те, як змінюється емоційне сприйняття юних батьків.
Виявляється, почуття відповідальності, пов’язане з вихованням малюка, здається страшним але лише татам, але і матерям. Але дама легше справляється з даною ситуацією, в силу власної гендерної приналежності. Крім того, будь-який з подружжя може відчувати незвичайну ревнощі, вважаючи, що чоловік чи жінка більше прив’язаний до дитини, чим до власного партнеру. Це нормально і проходить з плином часу, особливо якщо психологічно зрілий батько активно включається в сімейні клопоти, і таким чином стає ближче до дружини і дитині.
Про всіх власних переживаннях Джей Хейлі рекомендує розмовляти відкрито, в особливості це стосується юних мам, які в тій чи іншій формі нерідко відчувають післяпологову депресію. Знання того, що відбувається між матір’ю і дитиною в 1-і дні і місяці, дозволяє татові зрозуміти всю значимість його ролі. Треба, щоб чоловік взяв природу спільності мами і дитя і усвідомив, що йому-то вона нічим не загрожує. І в той же час пані варто навчатися прислухатися до відчуттів чоловіка, надавати йому можливість розібратися в своїх власних переживаннях.
Кажуть, що ті, хто скаржаться, що з народженням діток їх життя закінчилося, толком не жив ніколи. Мабуть, найголовніше, про що варто задуматися новоспеченим батькам: виховання дітей – це не подвиг, що вимагає неймовірних зусиль і невиправданих жертв. Є величезна кількість сімей, де поява малюка стало сильним стимулом для того, щоб життя заграла новими фарбами, та й власні відносини між подружжям стали куди ніжніше і доверительнее.
Основні помилки, які ми здійснюємо
Продовжуємо гратися в «дочки-матері». Найпоширеніша гра для дівчаток, в якій вони облаштовують ляльковий будиночок, турбуються про власний ляльковому «малюка», запрошують в гості інших дівчаток з їх іграшковими «дітьми». Але де ж в цій історії потужна половина людства, без якої в дорослому житті обзавестися дитиною проблематично? Відсуваючи на другорядний план батька малюка, ми начебто продовжуємо гратися в «дочки-матері», абсолютно не замислюючись про те, що давно вже вийшли з дитсадівського віку.
Повністю замикаємось на власному материнство. Не перетворюйте власне материнство в рутину, когода все навколо обертається навколо малюка: дискусії в будинку ведуться лише про підгузки, дитячому харчуванні, кремах, присипка, брязкальце та інше. Але ж цілком ймовірно, що чоловік хоче бачити в вас не тільки опікунську матусю, а й цікавого співрозмовника, з яким є про що поговорити. В кінці-кінців, йому просто необхідно, щоб ви поцікавилися, як пройшов його день. Відпочиньте хоча б на короткий час від порівняльного аналізу якості підгузників, поспілкуйтеся з людиною, завдяки якому ви стали мамою.
Чекаємо від напарника багато чого, але при цьому не домовляємося завчасно про поділ повинностей. Якщо дитина бажаний для обох батьків, то майже всі речі можна і потрібно обговорити заздалегідь. Ви зобов’язані твердо осмислювати, до якого ступеня можете розраховувати на допомогу чоловіка, коли малюк з’явиться на світ, які повинності по дому і по догляду за немовлям він готовий брати на себе. Щоб краще розрахувати власні сили, добре також завчасно заручитися підтримкою когось із родичів, або розташовувати фінансовими засобами, щоб запрошувати хоча б іноді до дитини няню. Корисно також обговорити погляди на виховання – ймовірно, вони розповзаються у вас і у вашого чоловіка кардинально. А ще ймовірно, що чоловік просто не вміє виконувати ті чи інші події, які ви бажаєте йому доручити.
Що ж, дев’ять місяців – це довгий термін, за час якого можна багато чому навчитися, було б лише бажання і взаєморозуміння між людьми, які готуються стати батьками.
Be First to Comment