У міру дорослішання наших дітей ми перекладаємо частину власних побутових клопотів на їх, тим самим привчаючи їх до праці і відповідальності: просимо помити посуд, прибрати за собою іграшки, відправляємо в магазин за хлібом. А з появою молодшого малюка старшому так чи інакше доводиться виконувати ще й роль няньки.
– Я в 5 років тісніше працювала! – промовила вона.
– Бабуся, ну що ти розмовляєш таке, як ти могла працювати в такому віці, вигадуєш? – дивувалися ми.
Але бабуся не вигадувати, виросла вона в селі, в дореволюційний час, всі дорослі люди з ранку до вечора працювали в полі, а її, п’ятирічну, залишали няньчитися, доглядати за дітьми. Один із заможних власників навіть виплачував бабусі якісь засоби, таким чином вона справді була нянею і приносила заробіток батькам. Часи змінилися, але в деяких сім’ях старші дітки як і раніше ділять з батьками повинності по догляду за молодшими братами і сестрами.
Моя сестра старше мене на 8 років. Мама говорила, що коли я сама була маленькою, сестра надзвичайно допомагала, нерідко залишалася зі мною, грала і турбувалася! На жаль, в силу віку я просто не могла цього знати. Поклавши руку на серце, я фактично не пам’ятаю точок дотику з нею в свідомому дитинстві. Коли я народилася, Люда була тісніше школяркою, я грала в лялечки і скакала з подружками через резиночку, в той час як сестра тісніше захоплювалася знаменитої музикою і щосили скористалася косметикою. Коли я пішла в школу, моя Люда навчалася в інституті, а потім зовсім вийшла заміж і поїхала жити в інше місто. Спілкуватися і дружити по-справжньому ми стали тільки після того, як самі стали мамами, тим не менш, на даний момент це надзвичайно глибокі й щирі справи.
Я не змушую власних. Прошу посприяти. Жодного разу не відмовили. А якщо розмовляють «не зараз», я питаю: «Коли зможеш?». Дочка знає (син дорослий тісніше), що Завдання не буде надмірним і безмежним.
Є думка, що близнюків, погодок, або дітей, народжених з маленький відмінністю за часом, вирощувати простіше (мова про розвиток дітей після 1-2 років), адже вони, по суті, однакові. Їм цікаві одні і ті ж речі, книжки, іграшки, їм легше спілкуватися, тому що різниця в психічному і мовному розвитку не принципова. До того ж, предки «не встигають забути» придатні байки і мульти, можна готувати дітям одноманітні страви, гуляти разом на дитячої майданчику, дітям затишно і цікаво проводити час один з одним. Вважається, що погодки і в дорослому житті стають найбільш дружними і близькими по духу людьми, адже з самого раннього дитинства вони являють собою єдине ціле. Є лише одне «але» – в разі малої різниці між дітками предки можуть розраховувати лише на себе або на бабусь, кинути дітей без нагляду навіть на півгодини просто неймовірно.
Мені безперервно хотілося, щоб у моїх дітей була маленька різниця у віці. Але, як то кажуть, людина має на увазі, а Бог розташовує – 2-ий дитина і в моїй родині народився лише через 8 років. Час декретної відпустки було сплановано, старший син пішов в 1 клас, і йому була потрібна моя допомога і постійне перебування. Чи варто розмовляти, все навколо в один голос стверджували, що з такою різницею між дітками нам буде надзвичайно важко. Аргументи були приблизно такі: старший син розпещений егоїст, звик жити один, буде ревнувати, а ми, батьки, не зможемо приділяти йому достатньо уваги, адже догляд за новонародженою дитиною просить великих тимчасових і емоційних витрат. Але не дивлячись розмовляють, що немає схожих сімей, власне у нас поява другого малюка пройшло досить гладко, найбільш того, старший син став повноцінним асистентом і щиро полюбив молодшого брата. Я можу спокійно відлучитися з дому на пару годин, будучи впевненою, що діти під наглядом. Зараз старшому Вані 11 років, він може самостійно поїсти, погодувати і зайняти чимось чотирирічного Сашка, вони будують замки з конструктора, читають, малюють, дивляться мультфільми. Авторитет старшого брата зашкалює, іноді виникає враження, що Саші ще цікавіше проводити час з Ванею, чим з батьками.
ирина байдашева ирина байдашева
юзер «Діти. »
Діти, нехай навіть найвідповідальніші і уважні, це всього лише дітки. Силоньок ще недостатньо, та й відволіктися можна. Якщо ваш син керувався, то невідомо що буде з іншими хлопцями.
Тим не менш, існує теорія, що нав’язувати старшій дитині турботу про молодшого помилково, адже рішення про його появу на світ сприймали надзвичайно предки, і якщо вимагати від старшого малюка підтримки, то це, як мінімум, ущемляє його свободу особистості і, як максимум, «позбавляє дитинства». Частково погоджуся. На мій погляд, тут дуже важливо не перестаратися, не можна приймати старшого малюка лише як комфортного безоплатного асистента. Залучати до догляду за малюком необхідно ретельно і рівномірно. Оптимально, якщо дитина сама проявить ентузіазм і запропонує свою допомогу. Якщо ви підстрахуєте, можна дозволити старшому потримати на руках молодшого грудничка або на прогулянці довірити йому самостійно котити коляску. Залучення до процесу виховує почуття відповідальності і турботи про ближнього, про слабенькому. До того ж, дитині приємно бути корисним батькам (лише не забувайте частіше дякувати йому!)
Тепер, коли у нас народився 3 третій син Семен, у нас виявилося тісніше цілих два старших брата-помічника. Ваня вміє заколисувати малюка, поміняти підгузник, а Саша подає сосочку або кличе: «Мама, мати, Семен волає!»
Звичайно, все це персонально, залежить від особливостей звичаїв батьків і дітей, і, тим не менш, сподіваюся, що моя розповідь виявиться комусь корисним, а може, хтось наважиться на народження малюка після тривалої перерви. Дуже хочеться вірити, що мої дітки будуть сильно дружити, довіряти і турбуватися один про одного в дорослому житті. Насправді, важливо, яка різниця між братами і сестрами, набагато важливіше, що вони один в одного є, адже це найрідніші і близькі на світі люди, які підтримають один одного в будь-яку хвилину. Будьте щасливі!
Be First to Comment