Ще не так давно неможливо було уявити собі хоч якусь організацію без друкарської машинки. Причому, виявити її місцезнаходження було зовсім не складно, при роботі вона видавала такий гуркіт, що лише небагато чим поступалася кулемета. Зараз, в століття комп’ютерів, друкарські машинки безповоротно відходять у минуле. А з ними пов’язано безліч цікавих історій.
"Батьком" друкарської машинки називають англійського винахідника Генрі Мілля, який розробив подібний пристрій ще на самому початку XVIII століття – в 1714 році. Ось тільки ніяких докладних відомостей про його винахід, і, тим більше, застосуванні його на практиці, не збереглося. Швидше за все, машинка була виготовлена в єдиному екземплярі і не була запущена в масове виробництво.
Куди більш найспритнішим виявився Крістофер Шоулз, який отримав патент на винахід в 1868 році. Машинка з назвою "Ремінгтон №1" стала першою, яка почала випускатися серійно. При цьому, клавіатура на перших примірниках була схожа на клавіші музичних інструментів. Над удосконаленням друкарської машинки Шоулз працював ще ціле десятиліття. Назва марки друкарських машинок стало настільки популярне, що навіть друкарок нерідко називали «ремінгтоністкамі».
Перші зразки коштували на той час не дешево – 125 доларів. Тому, купити їх міг далеко не кожен. А багато письменників вельми несхвально відгукувалися про механізм, який сконструював Крістофер Шоулз. А ось Марк Твен дотримувався абсолютно іншої думки. І навіть стверджував, що його "Том Сойєр" став першим літературним твором, надрукованим на машинці. Письменник настільки вірив у перспективи застосування друкарських машинок, що навіть вклав велику суму в їх виробництво. Правда, вкладення виявилося невдалим, і принесло Твену збитки, а не прибуток.
Одним з перших російських письменників, який оцінив гідність нового винаходу, став Лев Миколайович Толстой. Вже на початку двадцятого століття "Ремінгтон" з’явився в його кабінеті в Ясній Поляні.
Розробкою власної моделі займався і російський інженер Михайло Алісов. Його набірний-друкарська машина була настільки вдала, що отримала кілька нагород на міжнародних виставках в в сімдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Правда, потенційних покупців бентежила висока ціна, тому, масового застосування машинка Алісова не отримала. Росія закуповувала машинки за кордоном, а власне виробництво в нашій країні було налагоджено лише в 1928 році в Казані. У закордонних виробів доводилося переробляти клавіатуру.
Жінки стверджували, що багато хто з них, звільнившись від кухонного рабства, стали рабинями друкарських машинок, адже цю роботу, в переважній більшості, виконували саме жінки. Для набору тексту були потрібні сильні пальці. У Росії в 1911 році навіть провели дослідження – скільки енергії потрібно для такої роботи? Висновок був зроблений такий – енерговитрати на друкування тексту обсягом в 8 000 знаків на "Ремінгтоні" еквівалентно переміщенню 85 пудів вантажу.
У 1935 році в США надійшли в продаж перші електричні друкарські машинки з назвою "Електроматік". Пізніше їх виробництво було налагоджено і в Радянському Союзі. Завдяки цьому, робота на машинці стала легшою, відповідно, зросла і швидкість друкування. До речі, в Книзі рекордів Гіннесса зареєстровано унікальне досягнення – 103 знака за 46 секунд. Результат, звичайно, може викликати посмішку, але, рекордсмен використав не пальці, а ніс.
Не менш цікавий рекорд встановив австралієць Ліс Стюарт. Цілих шістнадцять років він друкував "від одного до мільйона". Причому, не цифрами, а словами, що набагато складніше. Працював він близько двох годин в день, друкував тільки одним пальцем. А на весь текст у нього пішло 19 990 листів.
Американський письменник і драматург Кормак Маккарті до недавнього часу користувався виключно старої друкарською машинкою, а не комп’ютером. На ній він надрукував понад десятка своїх творів. А потім вигідно продав свій "антикваріат" за значну суму – 254 000 доларів.
Виправити помилку в тексті на комп’ютері не складає ніяких труднощів. А ось на друкарській машинці це було набагато важче зробити. Помилку доводилося зачищати лезом або замазувати спеціальними білилами. А то і заново передруковувати всю сторінку.
Чи випускає зараз друкарські машинки хоча б одне підприємство в світі? Продукція в наш час, як і раніше, попитом не користується. У 2011 році в засобах масової інформації з’явилося повідомлення про те, що припинило їх випуск підприємство в індійському місті Мумбаї. Причому, цей завод поспішили назвати "останнім з могікан" в цій галузі. Інформація виявилася не зовсім вірною. Через рік компанія "Brother" випустила останню машинку в Великобританії. Причому, в продаж вона не надійшла, а була подарована Музею науки в Лондоні.
Be First to Comment