Press "Enter" to skip to content

Домашнє морозиво

PSYCHOLOGIES №1

Домашнє морозиво

Улюблені ласощі, острівець солодкою прохолоди посеред літньої спеки. Легке, свіже, різноманітне… але головне, звичайно, що домашнє.
Домашнее мороженое

З настанням літньої спеки ставлення до холоду змінюється: ми вже не тільки не відчуваємо неприязні до зими, але навіть готові добровільно впустити її в свій будинок – у прирученому, необразливому вигляді. Наприклад, в стаканчику з морозивом.

Ідея охолоджених десертів виникла ще в давнину, проте аж до другої половини XIX століття вони були доступні лише вищим верствам суспільства: купувати натуральні сніг і лід для морозива могли лише обрані, а існували тоді технології дозволяли готувати тільки найпростіші види цих ласощів. Так, римський історик Светоній, описуючи гастрономічні пристрасті Нерона, каже, що одним з його улюблених страв були заморожені персики: з фруктів витягували кісточку, замінюючи її невеликим шматочком льоду, після чого сервірували, обклавши снігом.

Однак найбільшого мистецтва у виготовленні морозива досягли китайці: вони першими навчились використовувати для приготування морозива молоко, вершки і яйця. За легендою, саме з Китаю рецепт цього десерту потрапив у Європу – вважається, що з Піднебесної імперії його привіз на батьківщину венеціанець Марко Поло. Однак більш імовірно, що морозиво прийшло в Європу з Близького Сходу: посеред палючої спеки халіфи священної Мекки і султани Єгипту насолоджувалися прохолодними сорбетами, лід для яких з неймовірною працею доставляли з Сирійського нагір’я каравани верблюдів. Чи треба говорити, що страва, отримане ціною таких зусиль, цінувалося буквально на вагу золота.

Внесла свою лепту у вдосконалення морозива і Росія – благо нестачі в снігу і льоді у нас не було ніколи: на масницю подавали до млинців тонко наструганное заморожене молоко або вершки, які іноді підсолоджували медом. При всій невитіюватість цієї страви його цінували навіть при імператорському дворі: відомо, що млинці з стругаными вершками любили Єлизавета I і Катерина II.

Масове поширення морозива почалося з другої половини позаминулого століття, коли були відкриті способи виробництва штучного льоду. Саме тоді і з’явилося те морозиво вершкове та молочне, фруктове і шоколадне, легке і ситне, який ми знаємо і любимо сьогодні. Тоді ж була практично втрачена традиція готувати морозиво вдома: справді, навіщо працювати, якщо його можна отримати в будь-якому магазині чи кафе? Тим часом приготувати в домашніх умовах ніжне, легке і незвичайне морозиво зовсім неважко: дуже багатьом видам цього ласощі зовсім не потрібне постійне перемішування в процесі охолодження. Достатньо звичайної морозильної камери, здатної підтримувати температуру -18°С.

Найпростіше готуються різні сорбети та граніті – нежирні сорти морозива з високим вмістом фруктового соку або пюре. Щоб зробити граніті, візьміть будь-які соковиті фрукти і подрібніть в блендері (якщо ви використовуєте ягоди з дрібними кісточками, наприклад малину або полуницю, вийшло пюре доведеться протерти крізь сито). Паралельно приготуйте негустий цукровий сироп: на дві частини цукру вам буде потрібно близько трьох частин води. Змішайте фруктове пюре з приблизно рівним об’ємом сиропу і парою ложок лимонного або лаймового соку (вони допоможуть зберегти гарний колір десерту), вилийте у форму і приберіть в морозильник на два-три години, після чого дістаньте і ретельно перемішайте вилкою. Залиште в морозилці ще на п’ять-шість годин, а за півгодини до подачі вийміть і дайте постояти при кімнатній температурі. Коли граніті трохи підтане, ложкою зіскрібаючи з поверхні, перекладіть його в креманки – так ви додасте вашому десерту красиву зернисту структуру.

Ми звикли до того, що морозиво неодмінно має бути солодким. Однак ще в XVII столітті великою популярністю користувалося морозиво зі смаком пармезану, помідорів, оливок, перцю… І сьогодні в Японії готують чудове трохи гіркувате морозиво зі смаком зеленого чаю, а відомий британський кулінар Джеймі Олівер (Jamie Oliver) рекомендує вживати ванільний пломбір з… крупною морською сіллю і оливковою олією. За його словами, вийшло поєднання відрізняється багатим і вишуканим смаком, а тверді кристали солі чудово відтіняють ніжну насолоду вершкового десерту. Якщо ж ви не готові зважитися на такий ризикований експеримент, спробуйте для початку урізноманітнити лимонний сорбет ароматом розмарину. Для цього в гарячий цукровий сироп додайте пару столових ложок крупно нарубаного свіжого розмарину і залиште суміш остигати. Потім профільтруйте, додайте лимонний сік і цедру і поставте в морозильник на два-три години, зрідка виймаючи і перемішуючи. Після цього подрібніть сорбет в блендері і знову поставте в морозильник на кілька годин, а краще на ніч. Ніжний і пряний трав’яний запах і вишукана хвойна нота підкреслять освіжаючу легкість лимонного десерту. До речі, відомий російський кондитер Олександр Селезньов у своїй книзі «Кулінарні свята» рекомендує готувати сорбети та з іншими садовими травами: м’ятою, мелісою, петрушкою, кропом…

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code