Press "Enter" to skip to content

Дратують «листи щастя», але я все одно їх пересилаю

PSYCHOLOGIES №26

Дратують «листи щастя», але я все одно їх пересилаю

Ми опираємося, але все одно піддаємося магічного мислення — боїмося наврочити або втратити щастя. Звідки цей внутрішній конфлікт? На запитання читача відповідає психотерапевт Катерина Михайлова.
Раздражают «письма счастья», но я все равно их пересылаю

Катерина Михайлова, психотерапевт

У пошті і правда частенько гуляють подібні листи: такий-то переслав 10 копій і досяг успіху, а така-то от не зробила — і жаль. Загалом, елементарна історія, яка використовує наше магічне мислення, — ну ж ми стукаємо по дерев’яшці, плюємо через ліве плече, щоб не наврочити.

Але є різниця: за поштовими ініціативами «прочитай і размножь» стоїть чиясь воля і чиїсь мети. Слухняно розсилаючи повідомлення, ми підкоряємося комусь певного, діємо в чиїхось інтересах. Що ж вас так дратує, Ірина? Ваш головний докір собі — а ми часто сердимося, коли є в чому себе дорікнути, — стосується непослідовності.

Не віриш — не розсилай, перервала ланцюжок — не жалій. Якщо розіслала по будь-яким причин, теж не шкодуй. Ви ж мечетесь між здоровим скепсисом дорослого і якимось іншим ставленням до можливості передати далі щастя. Схоже, що ви виявили у себе шматочок дитячої віри в богів, чортів і чудеса».

У вашого внутрішнього конфлікту багато напруження — як ніби дискусії між матеріалістами та містиками ще не видихалися і важливо дотримуватися принципів. Простіть себе за дитяче бажання керувати вітрами і розподіляти благоденство. Всі ми знаємо, що воно залежить не від пересилання якихось текстів. Хоч відчуття своєї значимості в такий момент і спокушає. Часто там, де багато необґрунтованого почуття провини, бродить привид всемогутності. Ви немов втручаєтеся в хід подій, роздаєте чи притримуєтесь «щастя». По суті, розробники цих листів претендують саме на це. Ну і ми туди ж…

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code