Погоду привезли з Москви
Похмура погода і минулий незадовго до початку церемонії відкриття дощ не завадили «Кінотавру» відкритися: жителі Сочі висипали на площу, забезпечивши столичним гостям необхідну атмосферу свята.
Найбільший успіх у публіки мав в результаті Олександр Ревва, що з’явився на доріжку в червоному ж плаття – тобто в образі своєї героїні з нового фільму комедіографа Марюса Вайсберга «Бабуся легкої поведінки».
Далі гості та учасники, трохи розігріті шампанським і роздає інтерв’ю, сховалися в Зимовому театрі. Офіційна частина складалася з зачитування звернень президента Путіна і прем’єра Медведєва.
Ведучими церемонії стали актори Ріналь Мухаметов і Петро Федоров. Комунікація між ними була вибудована
в форматі розмови російського кінематографа з психоаналітиком – той рекомендував пацієнтові зробити «що-небудь для себе».
Взагалі, вийшло вкрай вдале в своїй ігровій частині дійство – вдалося уникнути повсякчасного фестивального офіціозу, та й провідними стали справжні обличчя молодого російського кіно, один з яких ще й зіграв головну роль у фільмі відкриття фестивалю «Холодне танго». Але не будемо забігати вперед.
Після Мухаметова і Федорова на сцену піднялися члени журі повнометражного конкурсу на чолі з головою, яким в цьому році став Євген Миронов. Артист заявив, що дуже хвилюється, а також пам’ятає всіх, хто його нагороджував (і не нагороджував) в минулі роки.
«Аби бути об’єктивним не існує, але сподіваюся, що через тиждень на цій сцені буде справедливість», – резюмував свої сподівання голова журі. Імені Данила Дондурея
Виступ президента фестивалю продюсера Олександра Роднянського теж складалося з декількох частин. Першою і найпронизливішою стало оголошення про присвоєння імені Данила Дондурея традиційному на «Кінотаврі» призу критики. До речі, набраними на екрані з важким, брязкають звуком висловлюванням культуролога, головного редактора і ідеолога журналу «Искусство кино» (він пішов з життя 10 травня нинішнього року) про необхідність боротьби з самоцензурою церемонія і почалася. Після того як зал вшанував пам’ять Данила Борисовича вставанням,
Роднянський ще раз зірвав оплески, нагадавши, що дев’ять фільмів з програми 28-го «Кінотавра» зняті без підтримки держави.
Цей факт, за словами президента фестивалю, свідчить про появу по-справжньому вільних художників серед російських кінематографістів.
Офіційна частина фінішувала короткої нарізкою конкурсних фільмів і врученням призу «За честь, гідність і відданість кінематографу» Павлу Чухраю. Після вдячній промові режисера і короткої перерви глядачеві показали новий фільм Чухрая «Холодне танго». Майже нуар від Павла Чухрая
Мова в картині йде про життя радянської Литви п’ятдесятих років. Марк (Ріналь Мухаметов) – дивом уцілілий під час фашистської окупації єврей – повертається додому і зустрічає Лайму (Юлія Пересільд). Їх пов’язує важка дитяча травма:
Лайму, дочка прихистили Марка литовців, у нього на очах згвалтував німецький офіцер.
Тепер їм належить з’ясувати стосунки на грунті гонінь, що обрушилися після окупації на литовців.
«Холодне танго» – не самий очевидний вибір для фільму відкриття літнього кінофестивалю, але досить точний для «Кінотавра». Новий фільм Чухрая продовжує традицію «Злодія» і «Водія для Віри», з якими становить вкрай умовну трилогію. Це теж ретродрама про застарілої історичної травми —
в російській кіно (та й в літературі) ще ніхто не говорив так детально про ситуацію з окупацією Прибалтики.
Чухрай розповідає про складному конфлікті між людьми трьох національностей, але витримує бездоганну дистанцію, нікого не звинувачуючи, не виносячи вироків, а аналізуючи, щоб подібна трагедія більше не повторилася.
Величезним плюсом фільму є те, що
замість поминальної молитви режисер пропонує глядачеві майже нуар: жодного повністю позитивного героя, фатальна блондинка Пересільд, бадьора динаміка дії плюс сильна мелодраматична лінія.
Тут можна згадати, що традиція фільму-нуару взагалі не була толком розроблена в російській (і раніше – в радянському кіно), хоча це жанр, максимально розташовує до рефлексії і куди більш широкий насправді, чим класичні фільми про тих, хто п’є приватних детективів.
По суті, «Холодне танго» – це саме те традиционалистское, але безкомпромісне кіно, про яке в своєму виступі говорив Олександр Роднянський. Тобто саме той російський кінематограф, збагачений візитом до психоаналітика, який збирається в прийдешню тиждень представити глядачеві «Кінотавр».
Be First to Comment