Press "Enter" to skip to content

Можна не захворіти?

Чи можна не захворіти?

З бактеріями і вірусами щодня стикається кожен з нас. Однак деякі люди хворіють легко, а інші більш стійкі до інфекції. Чому так відбувається і чи можна не захворіти?
Можно ли не заболеть?

Дня не проходить, щоб мас-медіа не лякали нас новою інформацією про всюди підстерігають наше здоров’я небезпеки. Причому способи зараження різноманітними вірусами і мікробами створюють у нас враження, що ворог цей — зовнішній, що хвороба приходить до нас ззовні, від когось іншого. Однак всі спроби уникнути атаки в умовах багатолюдного мегаполісу просто втрачають сенс. Що ж залишається? Позбутися упереджень і озброїтися корисною інформацією, щоб зміцнити захисні сили організму.

Як влаштована імунна система

«Мікроб — ніщо, імунітет — все», — говорив французький мікробіолог Луї Пастер. Іншими словами, якщо у організму стійкий імунітет, то мікроби і віруси не зможуть, по-перше, проникнути в організм, по-друге, в ньому поширитися. Органи і клітини імунної системи розсіяні по всьому тілу, але пов’язані за допомогою кровоносних і лімфатичних судин. В кістковому мозку утворюються і проходять перші стадії розвитку макрофаги і лімфоцити — головні фігури в імунологічному нагляді. Лімфоцити поділяються на дві великі групи. В-лімфоцити з кісткового мозку відправляються в усі лімфоїдні органи, до яких належать селезінка, слизові оболонки дихальних шляхів і кишечнику, а також лімфовузли. Їх функція — вироблення антитіл — білкових молекул, які відносяться до імуноглобулінів. Приєднуючись до чужорідних клітин, антитіла послаблюють їх і дозволяють макрофагам і іншим клітинам-захисникам зробити свою добру справу. Дещо спрощуючи, можна сказати, що В-лімфоцити відповідають за захист організму від бактерій і найпростіших і їх токсинів.

Т-лімфоцити включаються, коли нам загрожує вірусна атака, вони ж руйнують агресивні клітини пухлин або донорських трансплантатів. В вилочкової залозі, або тимусе, відбувається складний біохімічний процес, в результаті якого Т-лімфоцити поділяються на Т-хелпери, які посилюють роботу В-лімфоцитів та Т-кілери. Останні, контактуючи з ураженими клітинами, руйнують вірус (а антитіла тим часом нейтралізують потрапили в кров частки вірусів).

Група підтримки

Можно ли не заболеть?

Детальне розуміння того, як працює імунна система, дозволило вченим створювати різні засоби для підтримки або стимуляції нашого імунітету. «Першими в лікарській практиці стали використовуватися препарати, отримані з вилочкової залози великої рогатої худоби, наприклад «Т-активін», — розповідає доктор медичних наук, співробітник Інституту імунології Алла Симонова. — Вони практично не мали побічних ефектів». Потім з’явилися препарати з кісткового мозку — важка артилерія, яка йде в хід при онкологічних захворюваннях, гепатити та ВІЛ.

Сучасні препарати дозволяють збільшити кількість речовин, які в нормі присутні в нашому організмі, але для боротьби з інфекцією їх може просто не вистачати. Це імуноглобуліни, тобто готові антитіла, а також інтерферон та його синтетичні аналоги, які допомагають боротися з грипом та іншими вірусними інфекціями дихальної системи, вірусні гепатити. Синтетичні препарати-імуномодулятори (або иммунобустеры) стимулюють утворення антитіл. Вони полегшують життя носіїв вірусу герпесу, що застосовуються для лікування і профілактики грипу. Ці кошти видаються справжнім порятунком під час епідемій грипу. Реклама запевняє в їх нешкідливості, їх можна купити без рецепту і застосовувати в профілактичних цілях. Однак лікарі ставляться до иммуномодуляторам з обережністю. «Область їх застосування — клінічна імунологія, — впевнена Алла Симонова. — Десятиліття мого досвіду показують, що вони можуть давати парадоксальні реакції, від загострення прихованого інфекційного процесу до астматичного нападу». На її переконання, існують дві області, де застосування імуномодуляторів завжди виправдано: в поєднанні з антибіотиками при лікуванні запальних процесів і між курсами хіміотерапії онкологічних захворювань. До того ж, зізнається вона, імунологи так для себе і не вирішили остаточно, веде тривале застосування імуномодуляторів до виснаження імунних ресурсів організму. З нею згоден доктор медичних наук Михайло Нелюбов: «Стан нашої імунної системи не можна розглядати окремо від серцево-судинної, нервової, ендокринної систем, — зазначає він. — Я б не рекомендував використовувати імуномодулятори профілактично, для зміцнення імунітету, особливо самостійно. Це може спричинити за собою ланцюгову реакцію загострень хронічних захворювань».

Як допомогти імунітету

Можно ли не заболеть?

Насамперед варто усвідомити: зусилля, спрямовані на уникнення контактів з мікробами, вірусами, грибками, — абсолютно марні і не корисні. Якщо нескінченно дезінфікувати все і вся, є ризик знищити і «хороші» бактерії і таким чином нашкодити здоров’ю… Бактеріальна флора — кишкова, шкірна — нам життєво необхідна. Існує також унікальна дружня мікрофлора нашого будинку. Якщо сліпо знищувати всі ці «маленькі життя», як колись називали бактерії, наша імунна система позбудеться роботи. І тоді вся її незатребувана міць може обрушитися на організм хазяїна — так виникають різноманітні алергії та інші аутоімунні захворювання. Нам варто навчитися розумного співіснування з бактеріями. Поважати єдиний простір живого світу, уникати необґрунтованого вторгнення дезінфекторів та антибіотиків — значить знизити ризик вторгнення хвороб у своє життя.

Втома, постійний стрес, не надто здоровий спосіб життя, похибки чи надмірності харчування, недостатній сон — це теж порушення основних пунктів контракту «хочу бути здоровим», який ми укладаємо з нашим тілом. Для дорослої людини необхідно спати мінімум шість годин на добу — це дозволяє гормонів, що відновлює сили організму, повністю завершити свою роботу. Варто уникати перенапруження, стежити за тим, щоб відпочинок був обов’язковим пунктом вашого робочого розкладу, особливо в період вірусних епідемій. Позитивне мислення теж зміцнює імунну систему. — Прислухатися до свого тіла, правильно його живити, розпізнавати перші ознаки втоми — найкраща можливість попередити захворювання. Адже незважаючи на густонаселений мікросвіт нашого організму, тільки людина — єдиний справжній господар своєї тілесної оболонки.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code