Press "Enter" to skip to content

На «ти» чи на «ви»?

На «ти» чи на «ви»?

Кожен місяць наш експерт розбирає повсякденну ситуацію, яка викликає у нас питання. Психотерапевт Марина Хазанова розмірковує, чому так неприємно, коли нам «тикають» сторонні люди.
На «ты» или на «вы»?

«Банальна побутова ситуація – але мене вона зачепила. В магазині по сусідству з будинком продавщиця, яка знає мене в обличчя, раптом заговорила зі мною на «ти». Для мене це стало повною несподіванкою. Я розгубилася, відчула себе збентеженої. Мені було неприємно і в той же час незрозуміло, як реагувати.

Ми зазвичай говоримо «ви» незнайомим або малознайомим людям, тим, хто старший за віком, вище за статусом. У будь-якому випадку «ви» – ввічливе звернення, прояв поваги до співрозмовника – передбачає дотримання дистанції, а іноді – надання іншого безпечного простору. На «ти» ми звертаємося до близьких людей і до Бога. Це прояв довіри і любові.

Але є й інше «ти», що свідчить про відсутність дистанції, поваги, іноді навіть про те, що людину зводять до функції, ролі. Хоча тут можливо і помилкове сприйняття і нерозуміння. Несподіваний перехід з «ви» на «ти» може означати лише мимовільне прагнення до більшої близькості, до якої ми поки що не готові.

Для тієї продавщиці, впевненої в собі жінки, «ти», можливо, було знаком розташування та приязні. Але я відчула незручність і сердилася на неї і на себе. Мені важливо було зрозуміти, що сталося. Продавець – експерт свого товару. І за цим критерієм її позиція експерта вище моєї позиції покупця. Але я – експерт своїх відчуттів. І я краще знаю, як хочу, щоб до мене зверталися. Своїм «ти» вона порушила рівність наших позицій. Тоді я промовчала, розгубившись і не бажаючи її зачепити. Але якщо в майбутньому вона знову заговорить зі мною на «ти», я обов’язково скажу: «Мені подобається приходити до вас за покупками. Але мені хотілося б, щоб ми зверталися один до одного на «ви».

Якщо так зачіпає «ти» продавщиці, від якої я не залежу, з якою цілком можу не спілкуватися, то наскільки складніше витримати подібне – і в цьому контексті вже звучить принизливо! – звернення від начальника, викладача, поліцейського… Таке «ти» йде ще з часів кріпосного права, коли господа «тикали» своїм селянам і слугам.

Як з цим бути? В жодному разі не йти на поводу у свого обурення, образи – тобто у своїх імпульсивних захистів. Не відповідати ударом на удар» – адже немає іншого шляху, крім як виконувати ті межі, які необхідні для нас самих. Проявляти до інших ті повага та ввічливість, на які ми вправі розраховувати і настоювати в спілкуванні з ними».

Марина Хазанова, клієнт-центрований психотерапевт, член правління Товариства людино-центрованого підходу.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code