Press "Enter" to skip to content

Навчитися керувати яхтою

Навчитися керувати яхтою

Навчитися керувати яхтою? Чому б і ні? Стати непоганим шкіпером можна вже через пару місяців регулярних занять.
Научиться управлять яхтой

Якщо вас не заколисує вже при легкому бризі, то, вперше ступивши на яхту (оренда цілком доступна сім’ї або компанії з 6-8 чоловік), ви захочете повернутися до неї знову. І може бути – навіть у ролі капітана. Пара місяців навчання теорії (навігація, постановка вітрила, швартування), тиждень-два практики – і ви справжній шкіпер! Захоплення це дуже популярно. «Я мрію брати участь в Карибській регаті, – розповідає 33-річний Павло, бізнесмен. – Але не хочу бути пасивним глядачем, якого катають на красивій яхті. От і поїхав вчитися в Туреччину, в Мармарис. Тепер я шкіпер! Це найромантичніше заняття, воно пронизане духом пригод».

Стати героєм. «У приморських країнах вміння керувати яхтою – це звичайна робота, а для нас, в основному сухопутних жителів, образ моряка особливий і дуже привабливе, – коментує юнгианский аналітик Лев Хегай. – Він символічно відображає потребу відчути себе героєм, лідером – ризикувати і самому приймати рішення».

Бути в злагоді. «Керуючи своїм маленьким кораблем, я розумію, що все в моїх руках», – ділиться 30-річна Катерина, мистецтвознавець. «Не можна ставити парус лише по теорії: щоб рухатися вперед, потрібно відчувати вітер, його енергію, бути частиною стихії», – пояснює 37-річний Олексій, біотехнолог. «Штурвал у руках вчить говорити «так» життя, – пояснює психолог Тетяна Буякас, – тобто не тільки управляти нею, але й дозволяти чогось вільно відбуватися. Існувати у згоді з волею хвиль, течією, відчуваючи себе необхідною частиною величезного світу. Управління яхтою вимагає повної присутності «тут-і-зараз» – усім тілом, усім єством. Відкриває забуте нами вимога життя – в кожен момент бути!» Тоді наше тіло, за словами німецького філософа Карла Дюркхайма (Karl Dürckheim), з того, що «я маю», перетворюється в те, що «я є». «В такому тілі людина ближче дізнається себе, – говорить Тетяна Буякас. – Наприклад, звернувши увагу на те, що він не завжди міцно стоїть обома ногами на палубі, можна поставити собі запитання: «Чому я такий нестійкий, чому постійно втрачаю свою позицію?»

Побачити горизонт. «У містах ми позбавлені можливості бачити горизонт, – зауважує Лев Хегай, – а дивитися на нього важливо для кожної людини. Там ховається щось, що таїть у собі і спокуса, і небезпеки. Там – майбутнє. Подорож по морю – метафора життєвого подорожі. У того, хто бачить горизонт, є більш ясне розуміння перспективи, а з нею легше жити».

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code