Press "Enter" to skip to content

Особисте життя самотніх матерів

Особисте життя самотніх матерів

Мільйони жінок виховують дітей самотужки. І далеко не у всіх з них вистачає при цьому сил на особисте життя. Psychologies запитав, як у подібній ситуації знайти правильний баланс між роллю самотньої матері і жінки, яка шукає кохання чоловіка.
Личная жизнь одиноких матерей

Близько 5 млн жінок в Росії поодинці виховують дітей. Розриваючись між роботою і домом, вони насилу знаходять місце і час для любові. У третини з них сексуальне життя відсутня повністю. Чому так відбувається, приблизно зрозуміло. Але що з цим можна зробити? Як знайти баланс між роллю матері і… жінки?

Після розлучення яка виховує дитину жінка виявляється заручницею материнства, що заважає особистому житті. Інтимні стосунки відійдуть на задній план, гублячись серед турбот, пов’язаних з дітьми, кар’єрою, відносинами з колишнім чоловіком, домашніми обов’язками. «Попелюшку» непросто знайти час, сили і бажання кинути десь туфельку (вірніше, домашню тапочку), щоб дати йому шанс зачарувати її. І навіть якщо все складеться, новому обранцеві ще належить здобути прихильність дітей…

Одинокі матері, хто вони?

Незважаючи на те що в Росії кількість одиноких матерів обчислюється мільйонами, досліджень, присвячених їх сексуального життя, практично немає. Здається, що такі жінки не відчувають бажань і не сподіваються почати нові відносини, вийти заміж. Серед жінок, з якими вдалося поговорити при підготовці цього матеріалу, близько тридцяти розлучилися, одна ‒ вдова. Всі вони живуть з дітьми.

За розставанням і розлученням найчастіше слідує період хаосу. Жінкам доводиться за новою організовувати життя. Вони одночасно відчувають страх і бажання насолодитися здобутою незалежністю. Пережити цей період самотності і паніки важко.

Зустрівши чоловіка, я кажу: «Я розлучена, у мене маленька дитина!» Це відлякує багатьох

«Моє життя ‒ це дім, робота, дитина, ‒ розповідає 29-річна Марія, фінансовий аналітик і мати однорічної дочки. ‒ Коли я, втомлена, повертаюся додому після цілого дня, проведеного далеко від дитини, мені важко навіть подумати про побачення. Я користуюся тими рідкісними вихідними, коли забирає доньку батько, щоб просто виспатися. Друзі намагаються витягнути мене куди-небудь, але їх холостяцькі звички і розваги так далекі від моїх сьогоднішніх. Я відчуваю себе білою вороною, і мені соромно, що мій шлюб не вдався. Зустрівши приємного чоловіка, я відразу кажу: «Я розлучена, у мене маленька дитина!» І це відлякує багатьох».

Справжні пріоритети

Наодинці є й плюси: воно дозволяє визначити істинні пріоритети у житті. «Мені необхідно було знову знайти упевненість в собі, ‒ продовжує Марія. ‒ Я часто відчуваю тривогу, боюся залишитися одна. Іноді зустрічаюся з чоловіками, але далі першого побачення справа не йде. Я відчуваю себе дуже тендітною, вразливою, щоб почати нові відносини».

Тимчасове сексуальну стриманість може затягнутися ‒ в результаті усвідомленого вибору, через почуття провини, нестачі часу або свободи. «Тепер все це стало занадто складно. Останній раз секс був у мене п’ять років тому, і, мабуть, я цілком зможу без нього обійтися», ‒ розповідає 32-річна Олена.

«Мені було шкода сина, який ставав агресивним, коли поруч зі мною з’являвся чоловік. І потім, мені ніхто не допомагав, а грошей на няню в мене не було», ‒ пояснює 43-річна Марина, мама підлітка. Олена і Марина ‒ не виняток: сексуальних відносин немає у 35% самотніх жінок.

«Мені довелося відмовитися від утопічної ідеї, що одного разу прийде чоловік і врятує мене…»

У 36-річної Катерини, анестезіолога, період адаптації протікав інакше.

«Мій шлюб давно тріщав по швах… У мене було достатньо часу, щоб звикнути до думки, що я буду одна виховувати двох доньок, і щоб закінчити навчання і стати психологічно незалежною». Останнє виявилося найскладнішим.

«Мені довелося відмовитися від утопічної ідеї, що одного разу прийде чоловік і врятує мене… Я опинилася віч-на-віч з очевидним фактом: я одна на всьому білому світі».

Ці висновки в поєднанні з «реальною потребою в сексі» підштовхнули її до того, щоб знайти коханця серед друзів, «без ризику закохатися». «Проте, враховуючи мої нічні чергування та зайнятість вдень, шансів зустрічатися на нейтральній території не було. В результаті друг погодився час від часу приходити до нас додому».

Личная жизнь одиноких матерей

Яка була реакція дочок-підлітків? «Вони все перепробували: зніяковілість, глузування, байдужість, чарівність, шантаж: «Якщо він знову прийде, ми підемо до папи»), удавану ніжність («Нам так добре втрьох»). Але я не здалася: сказала їм, що все розумію, але від відносин з чоловіками відмовитися не готова. Сьогодні вони ведуть себе з моїм коханцем так само, як з іншими моїми друзями».

«Період слабких зв’язків»

Опинившись в ролі глави сім’ї, одинока мати не хоче довго залишатися однією, але прагне не порушувати виник статус-кво. Соціолог, автор книги «Самотня жінка і Прекрасний принц» Жан-Клод Кауфман називає це «періодом слабких зв’язків».

«Мій коханець, молодий бойфренд ‒ не знаю, як його назвати, ‒ друг мого колишнього чоловіка, ‒ розповідає 34-річна Галина. ‒ Навіть через два роки після мого розлучення ми не афішуємо цей зв’язок. Я хочу бути впевненою в партнері і не горю бажанням знайомити сина з низкою моїх шанувальників».

У пошуках рівноваги між здоровим глуздом і бажанням

Подвійна роль жінки і матері, вимагає тонкої, розумної гри. Важливо не нашкодити дитині, яка відчуває, що мати вислизає від нього, і не образити нового друга, відносини з яким поки що тримаються в таємниці.

«Думаю, мені вдається зберігати рівновагу завдяки «лічильником» в голові, ‒ продовжує Галина. ‒ Скільки разів на цьому тижні я сходила куди-небудь з дитиною? Скільки часу провела з одним? Звичайно, це вимагає доброї організації і контролю. Але в результаті це тільки посилює бажання і дозволяє отримувати більше задоволення від часу, який я проводжу з двома найближчими людьми».

Часовий ресурс одиноких матерів обмежений, і як мінімум одна зі сторін утвореного трикутника виникають образи.

«Мені дістаються одні крихти», ‒ бурчать любі.

«Ти знову кудись йдеш?» ‒ діти ображаються.

«Одиноким матерям доводиться розплачуватися за важкий період переходу, коли ще не створено нову систему координат», ‒ пояснює Жан-Клод Кауфман. Ростити дітей ‒ завдання не з легких, особливо якщо батько не допомагає.

Новий шлюб

За статистикою, близько 30% розлучених жінок в Росії знову виходять заміж, причому часто за розлучених чоловіків. Це пояснюється тим, що наявність дітей від першого шлюбу відлякує холостяків.

«Дізнавшись про моє становище, одні чоловіки просто зникали, інші розуміли, що у відносинах доведеться враховувати наявність дітей», ‒ розмірковує 38-річна Наталія. Вона вже два роки живе з Денисом, у якого теж за плечима розлучення.

«Деякий час ми зустрічалися таємно. Він разом з друзями приходив до мене в гості, потім перейшов в категорію приятелів, потім були спільні поїздки у відпустку… Так поступово між ним і моїми дітьми виникли зв’язку».

Наталя згадує, що їй довелося серйозно поговорити з дітьми перед тим, як Денис переїхав до них. «Ця людина дуже багато значить для мене, мені б хотілося, щоб він жив з нами, ‒ сказала вона. ‒ Якщо ви згодні, пропоную спробувати». Її діти, шести і восьми років, не заперечували. Тим не менше іноді Наталії доводиться стикатися з їх «власницьким» поведінкою.

І дітям, і дорослим важко усвідомити, що з цього моменту починається нова глава в їх житті

Психотерапевти стверджують, що поява нового чоловіка означає крах заповітної мрії, що після розлучення мати і батько помиряться. Поява нового члена сім’ї супроводжується труднощами: можливі зіткнення і конфлікти як з дітьми, комфортно відчувають себе один на один з матір’ю, так і з «чужинцем», який до того ж нерідко приводить в будинок власних дітей. Це нормально: не можна відразу стати батьком, сином чи сестрою.

Дівчинка-підліток так згадує про появу в їх родині маминого одного: «Я ще довго сумувала про часи, коли ми з мамою жили удвох. Мені знадобилося багато часу, щоб почати цінувати цього чоловіка, який, здавалося, проводив весь час в кріслі перед телевізором, а також щоб змиритися з перетворенням мами з незалежної жінки в домогосподарку, не відійшовшу від плити».

І дітям, і дорослим важко усвідомити, що з цього моменту починається нова глава в їх житті.

«Новий союз функціонує за іншими правилами, ‒ розмірковує Наталія. ‒ Тепер і вони, і ролі в сім’ї визначені чіткіше. У повсякденному житті я граю для дітей роль «матері-батька». Мій чоловік для них ‒ один мами, у нього немає влади. Цю владу ми ділимо з їх батьком».

Роль батька

В сім’ях, які пройшли весь шлях: від повної сім’ї через розлучення і неповну сім’ю (з одним батьком) до родини з новим партнером, ‒ кожний може створювати зв’язку, рвати їх або створювати заново. Будь-яка нова ситуація на цьому шляху ‒ випробування, і одинокій матері пройти через нього простіше, якщо батько дітей не відмовився від своєї ролі: якщо діти проводять час у нього вдома, а сам він бере на себе частку відповідальності за їх виховання. Це допомагає жінці уникнути спокуси перекласти відповідальність на нового друга.

Кожна одинока мати по-своєму будує нове життя, балансуючи між батьківськими обов’язками і надією на те, що у неї як у жінки є майбутнє. Головне ‒ не сприймати дитину як перешкода для нового щасливого життя, ні як захист від самотності.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code