Press "Enter" to skip to content

Поки ми сміємося

Поки ми сміємося

Скажу прямо – вміння посміятися над собою ніколи не було моєю сильною стороною. Коли мій тато вже був при смерті, його єдиним напуттям мені було: «Постарайся ставитися до життя веселіше».
Пока мы смеемся

Скажу прямо – вміння посміятися над собою ніколи не було моєю сильною стороною. Коли мій тато вже був при смерті, його єдиним напуттям мені було: «Постарайся ставитися до життя веселіше». Дійсно, з ранньої юності життя здавалося мені випробуванням, яке вимагає величезної внутрішньої напруги. Зізнаюся, я не розуміла і навіть іноді засуджувала «легких» людей, які завжди знаходили привід посміятися і навіть у трагічних ситуаціях вміли побачити щось комічне. Мені здавалося, що так людина відмовляється чесно взяти і прожити те, що дісталося йому на долю. Такі люди нагадували мені відомі фігурки мавп, закривають собі вуха й очі: «Не чую поганого не бачу зла…» Для мене це було проявом малодушності (хоча тепер я думаю, що насправді це швидше мудра обережність). Потім я відчула, що сама себе обкрадываю таким ставленням до життя, позбавляю себе незнайомих відчуттів, невідомих мені переживань, нового досвіду. Письменник Гілберт Честертон, мені здається, саме це мав на увазі, коли писав: «Ангели вміють літати, тому що відносяться до себе легко»*. Сміх цілителів в самому буквальному сенсі слова. Мені хотілося б нагадати абсолютно дивовижну історію Нормана Казенса (Norman Cousins)**. У 1960 році у нього була виявлена важка форма захворювання спинного мозку з шансом на виживання два на тисячу. Але він виписався з лікарні і оселився в своєму улюбленому готелі, де з ранку до вечора дивився комедійні серіали. Через якийсь час він відчув, що завдяки сміху з кожним днем все довше спить без знеболювальних. Казенс наполегливо продовжував свою сміхотерапію до тих пір, поки не наступила ремісія, а пізніше він навіть зміг повернутися до роботи. Ця історія лягла в основу книги «Анатомія хвороби», за якою потім було знято телефільм.

Усі дослідники одностайні: сміх володіє терапевтичним ефектом. Експеримент, проведений в Університеті Меріленда, показав: у людей, які регулярно дивилися фільми, що заставляють їх сміятися, поліпшувалося кровообіг і нормалізувався тиск. Сміх запобігає склероз артерій, зміцнює імунну систему і навіть регулює рівень цукру в крові. Але справа не тільки в біохімії. Розуміння сили сміху мені дала фраза психотерапевта Віктора Франкла. «Між нашими бажаннями і вчинками завжди існує щось, що їх може зв’язати. Це щось – наша здатність знайти в собі сили для дії. У цьому вмінні – наша зрілість і наша свобода»***. Сміх допомагає нам знайти в собі ці сили. Поки ми сміємося, ми отримуємо короткий перепочинок, щоб розібратися у власних емоціях, поновому поглянути на ситуацію. Ми можемо розглянути її з несподіваного кута, і цей «оптичний фокус» дозволяє нам раптом відчути – так, ми впораємося.

* Р. Честертон «Вічний чоловік» (Ексмо, Мідгард, 2004).

** «Anatomy of an Illness (as Perceived by the Patient)». The New England Journal of Medicine, nejm.org

*** Ст. Франкл «Людина в пошуках сенсу» (Прогрес, 1990).

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code