Press "Enter" to skip to content

Потреби: спосіб діалогу зі світом

Потреби: спосіб діалогу зі світом

Сенс життя не в тому, щоб задовольняти свої потреби, а в тому, щоб їх мати, переконаний психолог Дмитро Леонтьєв. Отже, спочатку варто зрозуміти: чого ми насправді хочемо від життя?
Потребности: способ диалога с миром

Щастя постійно вислизає від нас. «Начебто все добре: сім’я, діти, робота. Все є, але я не відчуваю себе щасливим». Про незадоволеності своїм життям пишуть наші читачі, про неї говорять нашим експертам клієнти, так іноді відчуваємо і ми самі Наші бажання і прагнення суперечливі, ми завжди хочемо того, чого у нас немає, і легко втрачаємо інтерес до того, чого нарешті досягли в житті. Ми відчуваємо, що маємо потребу в чомусь іншому, в чомусь ще. Ми дійсно не знаємо, чого хочемо. І така невизначеність лякає, викликаючи почуття провини, так, як ніби ми недостатньо досконалі, щоб зрозуміти самих себе.

Нездатність жити в стані спокою виникає насамперед через внутрішні суперечності, що спонукають нас шукати рівновагу, нову гармонію замість втраченої гармонії тварини з природою, – пояснював основоположник гуманістичного психоаналізу Еріх Фромм (Erich Fromm)*. Після задоволення тваринних потреб (голод, спрага, продовження роду) нами рухають людські потреби. «В той час, як тіло підказує, чим харчуватися і чого уникати, совість людини мала б підказати йому, які потреби слід культивувати і задовольняти, а яким треба дозволити виснажитися і зачахнути. Але голод і апетит – це функції тіла, притаманні людині з народження, тоді як совість, закладена в ньому потенційно, потребу в керівництві з боку людей, а також принципів, становлення яких відбувається тільки у процесі розвитку культури».

Теорія мотивації

Абрахам Маслоу (Abraham Maslow) першим заговорив про наших вищих потреб людини (до цього психологи, пояснюючи, що рухає нами, використовували поняття зі світу тварин: інстинкти і потяга). В кінці 30-х років цей американський психолог виділив сім груп потреб: крім фізіологічних у нас є потреби в безпеці, в контактах і любові, у повазі і самоповазі, в пізнанні, в красі, в самоактуалізації. Потреби утворюють ієрархію: нижчі – більш нагальні, і їх ми задовольняємо в першу чергу. Проте пізніше Маслоу відкинув ідею послідовного задоволення потреб: голодуючий осіб (так само як і ситий) потребує поваги й любові.

З цього моменту більшість психологів говорять насамперед про вищих потреб людини – фізіологія залишається у них, але як фон. У 1950-ті роки Еріх Фромм опублікував свою теорію екзистенціальних потреб, у 1960-70-х роках психолог Жозеф Нюттен (Joseph Nuttin) припустив, що у нас є тільки одна (причому врож-затверджена) мотивація – взаємодіяти зі світом. Вже в XXI столітті на перший план вийшло самовизначення. Психологи Едвард Десі і Річард Райан (Edward Deci, Richard Ryan) вважають, що ця потреба складається з компетенції, пов’язаності з іншими людьми і автономії (свободи). «Сьогодні можна стверджувати, що ми взаємодіємо зі світом на трьох рівнях, – підводить підсумок Дмитро Леонтьєв. – Як біологічний організм («взаємодіють зі світом, і будь що буде»), як соціальна одиниця («интегрируйся з групою, і будь що буде») та як індивідуальність («роби сам свій вибір, і будь що буде»). Тут кожен виявляється самотній і взаємодіє з світом своїм особливим чином в пошуках особистої ідентичності, сенсу життя, світогляду.

Життя не зводиться до щастя

Почуття задоволеності – це сигнал зворотного зв’язку: відхилення дійсності від бажаного невелика і життя відбувається приблизно так, як нам хочеться. Але якщо ми почнемо фіксувати увагу тільки на цих сигналах і будемо будувати життя так, щоб у ній був максимум позитивних емоцій, ми будемо дбати про те, щоб сигнали були правильними, а не про те, як ми живемо насправді. «Говорячи про задоволеність життям, акцент зазвичай роблять на першій частині, – говорить Дмитро Леонтьєв. – Я пропоную розглянути всі комбінації: буває ж не тільки незадоволеність життям, але і, наприклад, задоволеність не-життям. Найбільш прямий спосіб отримати задоволення в обхід життя – наркотики. Але життя набагато цікавіше і важливіше, ніж задоволення: я знаю людей, які бачать сенс у житті і радіють їй, хоча у них немає життєвого благополуччя, а є проблеми і страждання».

В цьому Досьє ми хотіли розібратися в основних потребах, не враховуючи яких ми навряд чи можемо сподіватися на повноту буття. Приміряючи до свого життя п’ять вірних відповідей на головне питання нашого існування, не будемо забувати, що «життя не можна прожити шляхом простого повторення зразків поведінки, властивих увазі; людина повинна жити сам».

* Е. Фромм «Здорове суспільство» (АСТ, 2005).

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code