Під затримкою психічного розвитку (ЗПР) в психології розуміють порушення нормального розвитку, при якому дитина шкільного віку продовжує залишатися в колі дошкільних, ігрових інтересів. Зараз все частіше для позначення цієї проблеми в медицині та психології використовують терміни «діти зі зниженою обучаемостью», «відстаючі в навчанні», «нервові діти». Перший рік навчання в школі дітей з ЗПР часто стає справжнім випробуванням для батьків. Однак своєчасна діагностика порушення в психічному розвитку дитини може допомогти уникнути багатьох труднощів.
У період раннього дитинства необхідно уважно стежити за всіма етапами розвитку дитини. В першу чергу треба простежувати формування у малюка вроджених безумовних рефлексів. Так, часто в психології розвитку малюків з ЗПР ці рефлекси можуть бути відсутні або, навпаки, надмірно посилюватися. Наприклад, дитина після трьох місяців продовжує смоктати палець або не реагує на звук, не може фіксувати погляд на предметі.
Іншою ознакою в психології може служити пізніше гуление, як наслідок пізніше вимова слів (тільки в 2 – 4 роки). Надалі у таких дітей можуть виявлятися дислексія (порушення читання), дискалькулия (порушення рахунки), дисграфія (порушення письма), спостерігається низький рівень психічних процесів (уваги, предметного і соціального сприйняття, пам’яті, мислення), несформованість емоціанально-вольової сфери, недостатність моторного розвитку, що призводить до різних порушень в промові.
До ЗПР можуть приводити різні фактори: важкий перебіг вагітності, інфекції, алкоголь, куріння матері, спадковість, перенесені дитиною інфекційні захворювання в ранньому віці, а також гіперопіка або, навпаки, повна відмова від занять з дитиною, агресія з боку дорослих, психологічні травми і т.д.
У медицині та психології ЗПР у дітей підрозділяється на чотири типи.
– ЗПР конституційного походження або психічний інфантилізм. У психології таких малюків відзначається безпорадність, бурхливий прояв емоцій, їх різка зміна. Діти надзвичайно залежні від матері, їм важко приймати самостійні рішення.
– ЗПР соматогенного походження. Діти характеризуються тим, що часто хворіють на інфекційні або хронічні захворювання. Постійне хворобливий стан малюка відбивається на його психології, знижує його пізнавальну активність, і темпи розвитку психіки сповільнюються. Батьки таких дітей постійно обмежують від «небезпек» навколишнього світу, опікують, чим позбавляють самостійності.
– ЗПР психогенного (неврогенного) походження виникає в тому випадку, коли на малюка не звертають уваги, їм не займаються. Причиною може стати деспотизм батьків, агресія і грубість по відношенню як до самої дитини, так і до інших членів сім’ї. Психологія таких малюків характеризується тим, що часто у них відсутні навіть елементарні знання про моральні і поведінкових нормах, навколишній світ.
– ЗПР церебрально-органічного походження полягає в результаті органічних уражень нервової системи і виражається в мозкової дисфункції різного ступеня. Це найчастіший і найменш сприятливий тип ЗПР.
Рання діагностика і корекція ЗПР дозволяє успішніше і швидше впоратися малюкові з даною проблемою.
Be First to Comment