Press "Enter" to skip to content

Що психологи знають про футбол

Психологи знають про футбол

Чемпіонат світу з футболу, який відкривається 13 червня в Бразилії, привертає увагу не тільки пересічних уболівальників, але і людей науки. Ну хоча б тому, що багато вчених – теж затяті вболівальники. Але крім цього футбол давно вже став об’єктом серйозних наукових досліджень – в тому числі з боку психології і суміжних з нею дисциплін. Пропонуємо вашій увазі дайджест декількох цікавих робіт на актуальні футбольні і навколофутбольні теми.
Что психологи знают о футболе

Пенальті

Гри «на виліт» у вирішальній стадії чемпіонату світу рідко обходяться без серії одинадцятиметрових ударів – пенальті. До них вдаються, коли командам так і не вдалося перевершити один одного в ході гри. Вивчення психологічного феномену пенальті присвячено не одне дослідження, і всі вони сходяться в тому, що одинадцятиметрові удари стають серйозним стресом для воротарів. Можливо, з цієї причини голкіперам вдається відобразити лише близько 18% всіх виконуваних ударів.

Спеціаліст у галузі фізіології та нейрофізіології Інституту вивчення руху в Амстердамі Джон ван дер Камп (John van der Kamp) вирішив допомогти воротарям. Він вже опублікував кілька робіт*, в яких спробував з’ясувати, що і як потрібно робити, щоб захистити свої ворота. Головний рада ван дер Кампа складається поки що в наступному. Перед ударом воротареві варто займати позицію не по центру воріт, а змістившись до однієї з штанг на 6-10 сантиметрів. Виконуючий пенальті гравець не зможе усвідомити асиметрію такого розташування. Однак його мозок несвідомо зафіксує, що відстань від голкіпера до однієї з штанг все ж більше, ніж до іншого. Саме в цю сторону і буде спрямований удар, а отже, туди й треба стрибати, щоб врятувати команду.

Правда, сам ван дер Камп визнає, що працює цей прийом далеко не завжди. Тим не менш несиметричне розташування воротаря як мінімум на 10% підвищує вірогідність того, що удар піде в ту частину воріт, яка візуально здається менш захищеною. Що ж, навіть десятивідсоткове перевага – вже непогано, особливо якщо в серії пенальті буде вирішуватися доля чемпіонату світу.

Симуляція

Деріл Розенбаум, доктор медицини з американського дослідницького центру Wake Forest Baptist Medical Center, задався метою вивести на чисту воду футбольних симулянтів. Ця Проблема стоїть настільки гостро, що ще в 2008 році Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА – вища світова футбольна інстанція) випустила спеціальну директиву з закликом «засудити симуляцію травм і боротися за викорінення цього явища в грі». На жаль, ситуація з тих пір анітрохи не поліпшилася, і футболісти продовжують корчитися на поле в пекельних муках, випрошуючи у суддів покарання для противників, а потім підхоплюються і продовжують грати як ні в чому не бувало.

Розенбаум проаналізував відеозаписи кількох сотень міжнародних футбольних матчів. Обмовляючись, що тільки сам футболіст може з повною упевненістю сказати, чи відчуває він серйозну біль і отримав справжню травму, вчений запропонував поділ на «спостерігаються пошкодження» і «підтверджені ушкодження». До спостережуваних пошкоджень доктор Розенбаум відніс будь-які ситуації, коли футболіст падав і всім своїм виглядом показував, що не може продовжувати гру. У число підтверджених потрапили ушкодження, після яких гравець не міг повернутися на поле п’ять або більше хвилин або взагалі був замінений, а також ситуації, коли пошкодження було очевидно: наприклад, кровотеча.

Что психологи знают о футболе

Результати дослідження** повинні змусити почервоніти сильну половину людства. У матчах чоловічих футбольних команд Деріл Розенбаум нарахував в середньому 11,26 «спостережуваних ушкоджень» за гру. У жіночих футбольних матчах на одну гру довелося в середньому 5,74 «спостерігаються пошкодження» – вдвічі менше. Але і це ще не все. В жіночих матчах «спостерігається ушкодження» виявлялося в результаті підтвердженим майже вдвічі частіше – в 13,7% випадків (у чоловіків – лише 7,2%). Звідси випливає незаперечний висновок: чоловічий футбол схильний симуляції в набагато більшій мірі, ніж жіночий. Падають і корчаться дівчата по ходу гри рідше, ніж чоловіки. А вже якщо падають, то причина набагато частіше виявляється і справді поважною.

Ну і найголовніше: ніякого зв’язку кількості спостережуваних і підтверджених ушкоджень з результатами матчів докторові Розенбауму виявити не вдалося. Тому наука стверджує: вистачить корчитися, грати треба!

Вболівальники

Маркетологи з французької бізнес-школи INSEAD П’єр Шандон (Pierre Chandon) і Ян Корніль (Yann Cornil) встановили зв’язок між результатами виступів футбольних команд і ожирінням. Правда, об’єктом свого дослідження*** французи чомусь вибрали американський футбол, але результати виявилися дуже цікавими. Шандон і Корніль виявили, що після поразки своїх улюблених команд вболівальники віддають перевагу більш жирної і калорійної їжі. Так, споживання високонаповнених жирів зростає в середньому на 16%, а загальне споживання калорій – на 10%. При цьому в містах, де є лише одна команда, або там, де футбол – важлива частина життя міста, ці цифри виявляються ще вище. Наприклад, в Піттсбурзі або Детройті в чорні для вболівальників дні споживання високонаповнених жирів зростає майже на третину (точніше – на 28%).

Ці дані цілком узгоджуються з уже відомими науці фактами: переживаючи негативні емоції, багато хто з нас прагнуть «заїсти горі». Мозок гостро потребує джерелі позитивних імпульсів, яким і стає солодка або жирна їжа. Більш цікавим і несподіваним виглядає вплив футбольних успіхів. Як встановили Шандон і Корніль, після перемог споживання вболівальниками високонаповнених жирів знижується на 9%, а калорій – на 5%. Вчені припускають, що заряд позитивних емоцій дозволяє вболівальникам менше звертати увагу на їжу і не шукати в ній якогось особливого задоволення: адже головна радість вже отримана. Не виключено також, що після перемоги мозок несвідомо віддає перевагу довгостроковим стратегіям. Це може бути пов’язано з радісним передчуттям наступної гри. Ну а здорове харчування теж не можна не визнати вельми розумною довгостроковою стратегією.

Потрібно нагадати, що мова в дослідженні йде про американський футбол. Однак сам П’єр Шандон впевнений, що його результати цілком поширюються і на власне футбол. Коментуючи свою роботу, він говорить, що в попередні роки національна французька футбольна збірна виступала просто жахливо. І навряд чи можна вважати випадковим збігом те, що сам учений поправився за ці роки на кілька кілограмів. Якщо так, то хоча б з міркувань турботи про здоров’я нації російська команда зобов’язана виступити на чемпіонаті світу як можна краще.

* R. Masters et al. «Regard and perceptions of size in soccer: Better is bigger». Perception, 2010, № 39, 1290-1295; Masters et al. «Imperceptibly off-centre goalkeepers influence penalty-kick direction in soccer». Psychological Science, 2007, № 18, 222-223.

** Rosenbaum et al. «Estimation of injury simulation in international men’s soccer». Int J Sports Med. 2010; № 31(10):747-750.

*** Y. Cornil and P. Chandon «From Fan to Fat? Vicarious Losing Increases Unhealthy Eating but Self-Affirmation is an Effective Remedy». Psychological Science, 2013, № 24 (10), 1936-46.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code