Press "Enter" to skip to content

Що таке сверхпамять?

Що таке сверхпамять?

Пам’ятати кожен свій день у всіх його подробицях: хто що сказав і у що був одягнений, яка стояла погода і яка грала музика; що відбувалося в родині, в місті чи в цілому світі. Як живуть ті, хто володіє феноменальною автобіографічною пам’яттю?
Что такое сверхпамять?

Дар чи мука?

Хто з нас не хотів би поліпшити свою пам’ять, хто не побажав би своїй дитині розвинути суперздатності до запам’ятовуванню? Але багатьом з «пам’ятають усі» їх дивний дар приносить чималі незручності: спогади постійно спливають так жваво і докладно, як ніби все це відбувається прямо зараз. І це стосується не тільки хороших моментів. «Вся пережита біль, образи не стираються з пам’яті і продовжують приносити страждання», – розповідає нейропсихолог з Каліфорнійського університету в Ірвайні (США) Джеймс Макго (James McGaugh). Він досліджував 30 чоловіків та жінок з феноменальною пам’яттю і виявив: кожен день і годину їх життя назавжди врізається в пам’ять без всякого зусилля*. Вони просто не вміють забувати.

Емоційна пам’ять.

Одне з можливих пояснень цього феномена – зв’язок запам’ятовування з емоціями. Ми краще запам’ятовуємо події, якщо їх супроводжують яскраві переживання. Саме моменти сильного переляку, горя чи захоплення на довгі роки залишаються надзвичайно живими, детальними кадрами, наче в сповільненій зйомці, а разом з ними – звуки, запахи, тактильні відчуття. Джеймс Макго припускає, що, можливо, головна відмінність володарів сверхпамяти в тому, що їх мозок постійно підтримує дуже високий рівень нерв-ного збудження, і сверхзапоминание – лише побічний ефект надчутливості і збудливості.

Одержимість пам’яттю.

Нейропсихолог помітив, що у тих, хто пам’ятає все», і у тих, хто страждає неврозом нав’язливих станів, більш активні одні і ті ж зони мозку. Невроз нав’язливих станів виявляється в тому, що людина намагається позбутися від тривожних думок за допомогою повторюваних дій, ритуалів. Постійне пригадування подій свого життя у всіх подробицях нагадує нав’язливі дії. Люди, які пам’ятають все, більше схильні до депресії (ще б – постійно прокручувати в голові всі сумні епізоди свого життя!); крім того, їм не йдуть на користь багато методи психотерапії – чим більше вони розбираються у своєму минулому, тим більше зациклюються на поганому.

Але є і приклади гармонійних відносин людини зі своєю надпам’яттю. Наприклад, американська актриса Марілу Хеннер (Marilu Henner) охоче розповідає, як пам’ять допомагає їй в роботі: їй нічого не варто розплакатися або розсміятися, коли цього вимагає сценарій, – досить пригадати сумний або веселий епізод з власного життя. «Крім того, ще в дитинстві я вирішила все одно запам’ятовую будь-який день, добрий він чи поганий, то краще вже я буду намагатися заповнювати кожен свій день чимось яскравим і радісним!»

* Neurobiology of Learning and Memory, 2012, vol. 98, № 1.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code