Press "Enter" to skip to content

Серіал «Абатство Даунтон»

Серіал «Абатство Даунтон»

Своїм успіхом у Росії серіал «Абатство Даунтон» зобов’язаний властивого нашим співвітчизникам бажанням бути… не собою. Так вважають одні. Але інакше вважають інші, професійні психологи.
Сериал «Аббатство Даунтон»

«Абатство Даунтон» – серіал коньячний. Аристократичний, витриманий напій, який колись був вином. «Вином» для «Даунтона» явились, безумовно, «Сага про Форсайтів» (у всіх екранних втіленнях), «Госфорд парк», «На кінець дня», «Повернення в Брайдсхед» і всі екранізації сестер Бронте і Джейн Остін. Тут навіть спостерігається спадкоємність – творцем «Даунтона» став Джуліан Феллоуз, сценарист «Госфорд-парку»… Словом, Даунтона немає без Пемберли та інших садиб, куди так прагне душа сучасного эскаписта. А адже саме таке цілком поширене умонастрій: «звалити з цієї країни». Ну, хоч на хронометраж серії. Я б і продовжила логічний ряд: звалити з країни, з свого життя, а ще краще – з свого тіла. Переселитися в інше. І «Даунтон» в цій справі дуже допомагає – адже тут ретельно відтворюється антураж епохи, історичні віхи та деталі: від закону про майорате до побутового використання електрики, від кодексу честі аристократа до активізму сестер милосердя під час Першої світової, від епідемії «іспанки» до рішень прем’єр-міністра Чемберлена. Служниця тут не може прислужувати герцогу, – тільки слуга, а ранкові газети вимагають отутюживания. Тому що, як говорить дворецький Карсон, в Даунтоне «живуть за певним стандартам, і ці стандарти не можуть змінюватися». І туди, звичайно, хочеться подалі від постійно мінливих тут у нас законів. «Даунтон» і видає цю візу – для віртуальної еміграції в «добру стару Англію».

Але ось психолог Євген Осін переконаний, що «Даунтон» надає нам зовсім іншу можливість – відчути себе психотерапевтом: «Усі герої прагнуть до блага і якщо творять зло, то це результат їх власного страждання. На жителів садиби ми дивимося тим співпереживаючою поглядом, яким дивиться на своїх клієнтів психотерапевт. Тим самим ми вчимося розуміти інших людей і прощати їх». І фундаменталізм деяких даунтонцев щодо стандартів буття Євген Осін трактує без іронії: «Важлива потреба, яку задовольняє серіал, – потреба в цінностях. Психолог Абрахам Маслоу називав це метапатологиями – коли, скажімо, брак справедливості може призвести до цинізму, брак сенсу життя – до розпачу. Цінності важливі для життя душі так само, як вітаміни для організму. «Абатство…» намагається заповнити цей дефіцит, показуючи людей, благородних зовсім не тільки по крові. І люди ці – приклад володіння собою перед лицем драматичних змін. А адже це неминуча частина життя – ситуації, коли немає правих і винуватих, коли біду не можна запобігти. Але можна зберегти гідність при зустрічі з нею. «Абатство…» допомагає навчитися терпінню і прийняттю життя з її радощами і неминучими нещастями».

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code