Press "Enter" to skip to content

Відчути кожну хвилину життя

Відчути кожну хвилину життя

Можливість самим, а не під тиском обставин, усвідомлено вибирати свій ритм – ось мета руху Slow Life, яке прагне подарувати нам свободу від диктату швидкості. Чому б нам не помріяти?
Прочувствовать каждую минуту жизни

Нас все частіше закликають перестати поспішати. Адже саме вміння «жити усвідомлено» так бракує живуть в століття швидкостей, де у круговерті справ часто не встигаєш віддати собі звіт в тому, що з тобою відбувається. Не слід думати, що «повільна життя» вирішить всі наші проблеми. Але можна сподіватися, що вона покаже нам межі наших можливостей і створить хоча б невеликі острівці спокою.

Прочувствовать каждую минуту жизниПід час перформансу The Artist is Present («У присутності художника») глядач може скільки завгодно сидіти навпроти художниці Марини Абрамович. До 4 грудня в Москві проходить її виставка в Центрі сучасної культури «Гараж» (www.garageccc.ru).

Повільна їжа

Опір стандартизації та індустріалізації смаків почалося з Італії. В 1986 році, коли в Римі з’явився перший mcdonald’s, італійський соціолог і ресторанний критик Карло Петрини (Carlo Petrini) оголосив війну швидкому громадським харчуванням. Він створив некомерційну асоціацію Slow Food, яка виступала за повернення до різноманітного харчування та збереження національних гастрономічних традицій. «Повільна їжа» не передбачає, що потрібно довго жувати або довго готувати, – сміється член асоціації Алессандра Ровераи (Alessandra Roverai). – Це усвідомлене і спільно пережите задоволення, що дає можливість познайомитися з новими людьми. Повільна їжа збуджує апетит і підіймає дух!» Для пропаганди своєї філософії асоціація організовує міжнародні акції, наприклад, «Салон смаку» в Туріні. Прихильники «повільної їжі» з’явилися і в Росії. Саме помітне з спільнот – московська «Равлик»*. Її активісти проводять семінари та фермерські фестивалі, де крім ярмарку продуктів харчування влаштовують майстер-класи шеф-кухарів з неодмінною дегустацією «повільних» страв.

Повільний туризм

Вийти з машини, зробити знімок, сісти назад, доїхати до наступної точки «з видом»… Такий об’їзд пам’яток ніяк не можна назвати справжньою подорожжю, впевнені прихильники «повільного туризму» (Slow Tourism). Вони люблять неквапливо вбирати дух нового місця і імпровізують по ходу маршруту. На їхню думку, нинішній турист споживає кліше, бачить калейдоскоп картинок, але не встигає нічого відчути. «Суть «повільного туризму» полягає в зануренні у середу: у можливості не поспішаючи познайомитися з місцевим населенням і вибирати маршрут, спираючись на свою інтуїцію, – пояснює дослідник швейцарського Інституту економіки і туризму Рафаель Матос-Васем (Rafael Matos-Wasem). – Якщо ми беремо в руки путівник, то відразу втрачаємо спонтанність, і подорож перестає бути індивідуальним, нашим власним».

Не планувати всі і не шкодувати часу на споглядання – ось ключові умови подорожі. А ще вітаються (по можливості) більш екологічні засоби пересування: не прагнути потрапити якомога далі і як можна швидше, а вибрати поїзд і досліджувати найближчі околиці, сприймаючи дорогу як цінну частину поїздки.

Повільне мистецтво

Прочувствовать каждую минуту жизни

Термін «повільне мистецтво» (Slow Art) з’явився в 2005 році в британській газеті Sunday Times – художник Грейсон Перрі (Grayson Perry) звернувся до колег з іронічним закликом: «Художники, я закликаю вас приділяти час роботи з альбомом для начерків. Обдумуйте їх довго і ретельно, при нагоді обговорюйте свої ідеї з колегами, замість того, щоб кликати виробника і відразу замовляти йому скульптуру…» Невідомо, чи був цей заклик почутий, але поняття закріпилося. Так, американська асоціація «Читання як одіссея» організовує відвідування музеїв за скороченою програмою**. Члени асоціації обирають десяток творів з музейного зібрання, які можна не поспішаючи споглядати, щоб потім обговорити. Сербський художник-перформансист Марина Абрамович (Marina Abramovic) також втілює ідеї «повільного мистецтва». Нещодавно вона сотні годин безмовно просиділа на стільці в залі Музею сучасного мистецтва, музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Цей надзвичайно напружений перформанс викликав у публіки найрізноманітніші і несподівані емоції.

Повільний секс

Пари, стомлені сучасним ритмом життя і гонкою за успішністю, тепер займаються сексом всього кілька хвилин. Між тим, щоб отримати плотське задоволення, спробувати щось нове, прислухатися до партнера або продовжити прелюдію, потрібен час. Любовний акт не зводиться до оргазму, це процес спілкування, тому треба займатися любов’ю не кваплячись і перестати вимірювати секс результатом. «Повільний секс» (Slow Sex) вимагає зовсім протилежної тренувань і досягнень: треба знову навчитися не ставити планку дуже високо. Рух за зниження темпу життя – це реакція здорового глузду на ризик втрати людяності. Його сила – в очевидності його заклику: якщо і далі жити так, як тепер, нас чекають великі неприємності, від краху відносин до соціальних катастроф.

*Докладніше див. на сайті www.slowfood-ulitka.ru

**Сайт асоціації – www.slowartday.com

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code