Press "Enter" to skip to content

Володимир Зінченко: «Доброта існує заради себе самої»

Володимир Зінченко: «Доброта існує заради себе самої»

Добрим бути корисно для душі і для здоров’я, запевняють вчені. Але залишається така взаємовигідна доброта справжньою? Розмірковує психолог Володимир Зінченко.
Владимир Зинченко: «Доброта существует ради себя самой»
Владимир Зинченко: «Доброта существует ради себя самой»
Psychologies: Давайте почнемо з самого важкого – що таке доброта?
Володимир Зінченко: Це не те що важко – майже неможливо: визначити словами одне з найбільш базових явищ людського життя. Але ось поглянути на доброту з точки зору слів, мови було б дуже правильно. Знаєте, одного разу мені запропонували виступити з доповіддю про психології довіри. Як людина науки, я вирішив для початку подивитися, а як же трактують «довіра» словники. І виявив, що у радянських словниках такого слова немає. Заодно з’ясував, що і «милосердя» теж кудись зникло. А вже «духовність» якщо десь і була присутня, то скоріше в негативному сенсі. І з добротою сталося щось схоже. Чи Часто ви чуєте такі слова, як «доброзичливість», «добросердість»? Або, наприклад, «добротолюбіє» – не здивуюся, якщо багато хто взагалі ніколи такого слова не чули. Зв’язок тут прямий – слово зникає з мови, коли поняття зникає з життя. Так що якщо подивитися на наше життя, останнім вже майже сторіччя, доведеться дивуватися не тому, що доброти мало, а тому, що вона все-таки ще зберігається. І що добрі люди зустрічаються, і, на щастя, не так вже рідко.
Не тільки окремі люди – зараз в моді благодійність, активно діє в світі православна церква, об’єднуються ті, хто хоче допомогти бідним, самотнім, хворим. Ситуація змінюється на краще?
Мода є, звичайно. І показною доброти зараз повно, тільки навряд чи суспільство від цього стає добрішим. Тому що багато такі вчинки здійснюються знову-таки заради чогось- будь то репутація, популярність або навіть відхід від податків. На жаль,у нас взагалі все існує не сама по собі, а заради чого-то – це я повторюю дуже давню думку філософа Густава Шпета. А коли все робиться заради чого-то, йде безкорисливість. (Ще одне дуже рідкісне, зникає слово!) Так от, головне в доброті – те, що вона не заради чогось, вона заради самої себе. І з церквою, на жаль, схожа ситуація. Вона довго була частиною тріади «самодержавство – православ’я – народність», причому не на першому місці, а після держави. І сьогодні відбувається те ж саме. А адже це так просто: мистецтво заради мистецтва, милосердя заради милосердя, доброта заради самої доброти.

«ДОБРОТА, СПІВЧУТТЯ, ЛЮБОВ, ЛЮДЯНІСТЬ — ВСІ ЦІ ЯКОСТІ ДАЮТЬСЯ НАМ СПОЧАТКУ, ЯК ПРЕДСТАВНИКАМ ЛЮДСЬКОГО РОДУ».

Але якщо відволіктися від суспільства, звідки у нас виникає доброта?
Є категорії явищ, що філософи називають безосновними («без основи»): ми не знаємо, звідки вони походять. До них, наприклад, відноситься совість. Те ж і з добротою. Доброта, співчуття, любов, людяність – це те, що дано нам спочатку, як представникам людського роду. Звідки, чому – не знаю. Але суспільство і виховання багато в чому визначають, наскільки ми зможемо розпорядитися цією даністю. Як можна зарити в землю свій талант, так само можна закопати і найвищі почуття, просто не дати їм ходу.
Припустимо, ми хочемо проявити ці почуття, хочемо бути добрі, чуйні. Чому іноді це так важко? Просто тому, що так поводитися незвично, не прийнято?
Тому що ми звикли дивитися на себе очима інших людей. Все-таки самість, «самостояние» – це дуже важко, до нього треба дорости. Тоді вже стають байдужі чиїсь думки і ми можемо проявляти себе безпосередньо – а саме це ми,зрештою, найбільше цінуємо в людині.
Як ви вважаєте, можна навчитися (або привчитися) бути добрим, просто свідомо роблячи добрі вчинки – день, місяць, рік?
Виконати таку вправу цілком можна. Питання в тому, що з цього вийде. Мені здається, така звичка у кращому випадку зробить нас правильно надходять людьми. А доброта – безпосереднє почуття, незаученное.
Але ж правильні звички роблять життя кращим?
Зрозуміло! Адже ми страждаємо від відсутності таких звичок! Коли молодь відтісняє людей похилого віку в автобусі, дратується на них в магазині або в аптеці, а на дорогах панує хамство – адже тут не про доброту мова, а про відсутність виховання. Мама не навчила. Доброта тут взагалі ні при чому. На побутовому рівні нам не потрібна доброта, а елементарна ввічливість, вихованість.
Але якщо я поступаюся місце жінки в метро, адже я здійснюю добрий вчинок?
Так ні ж! Це не вчинок взагалі! Якщо мова не про звичку, не про виховання, а саме про доброту, то це імпульс. Такі речі не можуть розглядатися як вчинок, просто не мають. Тому що якщо це вчинок, осмислене дію, то, значить, я повинен усвідомити його необхідність, здійснити, а потім ще й оцінити, тобто похвалити себе: «Ось який я добрий!» А це все що завгодно, але не доброта… Бачите, ми знову повертаємося до початковості, безпосередності доброти. Вона не може бути заради чогось і не може чекати похвал. Вона просто відбувається – як неможливість чогось не зробити, як природна потреба, яка живе в нас. Повинна жити.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code