Press "Enter" to skip to content

Я боюся зробити орфографічну помилку

Я боюся зробити орфографічну помилку

Одна помилка – і вони вже кривляться… Деякі з нас болісно бояться зробити помилку при листі. Що це – перфекціонізм відмінника або прояв тривожного характеру? І чи можна перестати переживати так сильно?
Я боюсь сделать орфографическую ошибку

«Я так боюся помилитися, що пишу тільки саме необхідне, – зізнається 30-річна Ірина. – Ні sms, ні коментарів у Facebook: там же немає автоматичної перевірки! Повідомлення в два рядки я перечитую по десять разів, перш ніж відправити. Яка вже тут спонтанність…» Зате наявності обережності: адже лист можуть переслати скільки завгодно разів з усіма помилками, які там є. Скільки людей скривиться, читаючи його!

Вивчена безпорадність. Чому б замість того, щоб перечитувати десятки разів своє повідомлення перед відправкою, не витратити цей час на перевірку слів, що викликають сумнів? Адже існують електронні словники. «Якщо людині з дитинства вселяють, що він робить помилки не тому, що поки не оволодів грамотою, а тому що сам він якийсь «не такий», згодом йому стає все важче подолати це уявлення про себе, – пояснює когнітивний психолог Марія Фалікман. – І в якийсь момент він просто перестає прагнути бути більш уважним при листі, заздалегідь припускаючи, що його спроби приречені на провал».

Страх оцінки. Крім того, правопис для будь-якого з нас початково пов’язано з ситуацією оцінки. Причому в буквальному сенсі. «У початковій школі ми засвоювали уявлення про успіх… одночасно з правилами орфографії: за правильно написані слова нам ставили хороші оцінки за неправильно написані – погані», – нагадує Марія Фалікман. А за ці позначки, можливо, ще лаяли або карали будинку. Страх перед суворими батьками, сором перед вчителькою, яка висміює за помилки на очах у всього класу, – повторюючись, ці ситуації накопичуються у вигляді негативного досвіду, який може впливати на нас і в дорослому житті. «І ми відчуваємо тривогу вже тому, що в принципі можемо помилитися, незалежно від того, чи ми робимо помилки насправді», – підкреслює Марія Фалікман.

Перфекціонізм. Особлива чутливість до можливості промаху з’являється також з-за звичного прагнення завжди і у всьому показувати кращі результати. «Від багатьох з нас з самого раннього дитинства батьки чекають видатних успіхів, – зауважує шкільний психолог Наталія Евсикова. – Досягнення дітей – предмет гордості майже для всіх батьків. Але іноді вони перетворюються ще й на підтвердження їх батьківської компетентності і навіть людської цінності. І в цьому випадку успіхам дітей надається надзвичайне значення: адже від них залежить самооцінка батьків. У дітей, які виросли в таких сім’ях, підвищена вимогливість до себе з часом перетворюється в рису характеру. Планка ставиться дуже високо, а невдачі сприймаються трагічно». Спроби уникнути помилок іноді призводять до того, що ми взагалі відмовляємося робити навіть те, що нам цікаво чи приємно.

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code