Press "Enter" to skip to content

Я кажу все, що думаю

Я кажу все, що думаю

Деякі з тих, хто висловлює вголос все, що лежить на душі, потім шкодують про це. Інші пишаються – і впевнені, що надходять правильно. У чому відмінність між відвертою думкою і грубістю? Коли пора зупинитися?
Я говорю все, что думаю

«А в результаті мені довелося звільнитися!» – журиться 25-річна Ніна, вчителька. Директору своєї школи вона порадила для початку розібратися з особистим життям, а вже потім чіплятися до підлеглих. «Але це ж правда, з чого так сердитись?» – дивується вона й зітхає: «Шкода! Мені так подобалися мої п’ятикласники». Те, що нам видається чистою правдою, для іншого може виглядати як агресія, особливо якщо ми вторгаємося в його особистий простір. «З якою метою ми говоримо свою правду, чому саме зараз? Задавшись цими питаннями, можна краще зрозуміти свої наміри і реакції співрозмовника», – вважає клінічний психолог Тетяна Воскресенська.

Я випускаю пар. Сильні почуття важко утримати під замком, їх енергія спонукає нас до дії. «Бігти чи лізти в бійку, але частіше ми діємо словесно, – продовжує психолог, – і наслідки такого висловлювання нас не хвилюють. Швидше за все, ми про них і не замислюємося. Але навіть якщо ми передбачаємо, то не намагаємося уникнути – випустити пар для нас в цей момент важливіше». Однак якщо кризові заходи перетворюються на звичний спосіб дії, це проблема: «око за око, зуб за зуб» – поганий рецепт для хороших відносин.

Я протестую проти лицемірства. У суспільстві діє безліч неписаних правил, які регулюють, кому, що і коли можна або не можна сказати, і вони нам відомі. «У дитинстві ми поволі їх засвоюємо, спілкуючись зі старшими, – пояснює Тетяна Воскресенська, – а ставши підлітками, починаємо протестувати проти них і порушувати їх, тому що в цьому віці у нас з’являється можливість і потреба! – критично осмислити досвід наших батьків і суспільства в цілому». Але у деяких підлітковий бунт затягується. «Вони впевнені, що відмовляються обманювати інших, але при цьому обманюють себе, не визнаючи, що самі провокують конфлікти», – вважає психолог. Між тим бути щирим і висловлювати все, що думаєш, – зовсім не одне і те ж.

Я зберігаю вірність собі. «Я зрадила чоловіка і сама сказала йому про це, – заявляє 32-річна Марина. – Я така, яка є, і приймаю себе, навіть якщо не дуже пишаюся своїми вчинками…» Любити себе завжди, незалежно ні від чого, – наше невід’ємне право. Але вимагати такої ж безумовної любові від інших означало б заперечувати, що ми дорослі люди і відповідаємо за свої дії. «Так люблять тільки зовсім маленьких дітей через їх посмішку, за рожеві щічки, – коментує психоаналітик Міхаель Стора (Michael Stora). – Але до шести років дитина вчиться брехати і відкриває, що іноді його люблять за те, що він говорить. Так починається самостійність». Брехня створює таємницю, а таємниця створює відособленість: один знає, а інший ні.

«Люди, які нічого не можуть утримати в собі, часто «заморожуються», зберігаючи інфантильні моделі поведінки, – зазначає психоаналітик. – Говорити все – це форма ексгібіціонізму, яка може поставити інших людей у скрутне становище».

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code