Процедура покупки нерухомості в кожній з держав виглядає по-своєму. Саме тому для вдалого проведення операції покупцеві необхідно знати умови проведення та оформлення угод купівлі-продажу в державі, на території якої знаходиться цікавить його житло. У більшості держав покупка житла проводиться в кілька приблизно схожих шагов.Покупатель і торговець складають підготовчий домовленість (щось на зразок домовленості про наміри), в якому позначається предмет угоди (конкретний об’єкт нерухомості), його вартість, розмір завдатку і терміни підписання головного домовленості. Після укладення підготовчого домовленості клієнт вносить завдаток, яка не повертається у разі його відмови від угоди. Відповідно, якщо торговець з якихось причин вирішує не продавати будинок або квартиру, він віддає партнеру завдаток, в деяких країнах навіть в подвійному розмірі. Найчастіше його розмір складає десяту частину від вартості жіліща.После цього оформляється головною домовленість, згідно з яким клієнт отримує майнові права на нерухомість (в деяких випадках лише право на проживання), виплачується решта суми за договором. Потім відбувається реєстрація угоди, і клієнт стає власником предмета домовленості – вдома або квартири. Незважаючи на те, що наведена схема на 1-ий погляд виглядає досить звичайний, в ній є свої аспекти, ті або інші для різних государств.Так, до підписання підготовчого домовленості необхідно чудово приготуватися – в ряді держав після його укладення клієнт не має права сперечатися вартість житла навіть в тому випадку, якщо будуть виявлені значні недоліки житла. Багато країн вводять обмеження на покупку нерухомості для іноземців. Так, в Болгарії неймовірно придбати в приватну власність землю – таке право мають лише організації, зареєстровані на її території. Аналогічні вимоги пред’являє Чехія, але, крім того, що організація-покупець повинна бути зареєстрованою в країні, її власником або справним начальником в обов’язковому порядку має бути громадянин країни.У ряді держав покупка житла можлива тільки з дозволу влади, якого доводиться очікувати кілька місяців , а то і років. У деяких випадках отримання цього дозволу можна прискорити, зареєструвавши в країні фірму з певним статутним капіталом. Можна сказати, що вимоги різних держав до іноземців або компаніям, які купують на їх території нерухомість, багато в чому ідентичні – для того, щоб отримати таке право, клієнт зобов’язаний інвестувати засоби в економіку країни або працювати на її території, приносячи дохід скарбниці сплатою налогов.Етап підписання головного домовленості в будь-якій країні проходить під контролем нотаріуса. Функції, які він виконує, можуть бути різними для кожної з держав. Так, нотаріус може просто зареєструвати договір, може проконтролювати втілення оплати, може перевірити юридичну чистоту угоди і т.д. Для кожної країни його роль визначається персонально.Вступленіе в права володіння – найголовніший крок в угодах купівлі-продажу нерухомості за кордоном. У ряді держав попередньо може стати в нагоді отримання реєстраційного номера, відповідно до якого потім покупцеві будуть присвоєні майнові права. У деяких державах цей момент настає лише через певний час після підписання домовленості. Також важливо врахувати, що не завжди наявність права власності на деякий житло є приводом або передумовою для отримання громадянства або дозволу на проживання.
Автор: Ксенія Гур’янова Процедура покупки нерухомості в кожній з держав виглядає по-своєму. Саме тому для вдалого проведення операції покупцеві необхідно знати умови проведення та оформлення угод купівлі-продажу в державі, на території якої знаходиться цікавить його житло. У більшості держав покупка житла проводиться в кілька приблизно схожих шагов.Покупатель і торговець складають підготовчий домовленість (щось на зразок домовленості про наміри), в якому позначається предмет угоди (конкретний об’єкт нерухомості), його вартість, розмір завдатку і терміни підписання головного домовленості. Після укладення підготовчого домовленості клієнт вносить завдаток, яка не повертається у разі його відмови від угоди. Відповідно, якщо торговець з якихось причин вирішує не продавати будинок або квартиру, він віддає партнеру завдаток, в деяких країнах навіть в подвійному розмірі. Найчастіше його розмір складає десяту частину від вартості жіліща.После цього оформляється головною домовленість, згідно з яким клієнт отримує майнові права на нерухомість (в деяких випадках лише право на проживання), виплачується решта суми за договором. Потім відбувається реєстрація угоди, і клієнт стає власником предмета домовленості – вдома або квартири. Незважаючи на те, що наведена схема на 1-ий погляд виглядає досить звичайний, в ній є свої аспекти, ті або інші для різних государств.Так, до підписання підготовчого домовленості необхідно чудово приготуватися – в ряді держав після його укладення клієнт не має права сперечатися вартість житла навіть в тому випадку, якщо будуть виявлені значні недоліки житла. Багато країн вводять обмеження на покупку нерухомості для іноземців. Так, в Болгарії неймовірно придбати в приватну власність землю – таке право мають лише організації, зареєстровані на її території. Аналогічні вимоги пред’являє Чехія, але, крім того, що організація-покупець повинна бути зареєстрованою в країні, її власником або справним начальником в обов’язковому порядку має бути громадянин країни.У ряді держав покупка житла можлива тільки з дозволу влади, якого доводиться очікувати кілька місяців , а то і років. У деяких випадках отримання цього дозволу можна прискорити, зареєструвавши в країні фірму з певним статутним капіталом. Можна сказати, що вимоги різних держав до іноземців або компаніям, які купують на їх території нерухомість, багато в чому ідентичні – для того, щоб отримати таке право, клієнт зобов’язаний інвестувати засоби в економіку країни або працювати на її території, приносячи дохід скарбниці сплатою налогов.Етап підписання
основного домовленості в будь-якій країні проходить під контролем нотаріуса. Функції, які він виконує, можуть бути різними для кожної з держав. Так, нотаріус може просто зареєструвати договір, може проконтролювати втілення оплати, може перевірити юридичну чистоту угоди і т.д. Для кожної країни його роль визначається персонально.Вступленіе в права володіння – найголовніший крок в угодах купівлі-продажу нерухомості за кордоном. У ряді держав попередньо може стати в нагоді отримання реєстраційного номера, відповідно до якого потім покупцеві будуть присвоєні майнові права. У деяких державах цей момент настає лише через певний час після підписання домовленості. Також важливо врахувати, що не завжди наявність права власності на деякий житло є приводом або передумовою для отримання громадянства або виду на жітельство.Автор: Ксенія Гур’янова
Be First to Comment