Press "Enter" to skip to content

Життя без страху?

Життя без страху?

«Невже йому не страшно?» – думаємо ми, коли у відеоролику черговий екстремал виконує ризикований трюк. Але одна справа – вміти контролювати свій страх, і зовсім інша – не мати його зовсім. Чи можливе життя без почуття страху і на що вона схожа?
Жизнь без страха?

«Ух ти!» – вигукує 44-річна Наталя, з цікавістю обмацуючи… величезного тарантула. Вона не знає почуття страху. Весело розповідає, як взимку ледь не стала жертвою пограбування, але злочинець, вражений її холоднокровністю, вважав за краще залишити дивну жінку в спокої. У Наталії рідкісне генетичне захворювання – хвороба Урбаха – Віті. Вона вражає мигдалеподібне тіло мозку людини – ту ділянку, який грає ключову роль в народженні емоцій, і в першу чергу – почуття страху. Саму Наталю хвороба ніби не турбує, вона живе повноцінним життям… От тільки вона не здатна оцінити небезпеку, котра загрожує їй, а значить, не може її уникнути.

У неї троє дітей, які ніяк не звикнуть до того, як веде себе деколи їх мати. «Одного разу в лісі перед нами виповзла змія, – розповідає її 12-річний син. – Ми закричали, а мама спокійно взяла її в руку і отшвырнула геть». Наталія позбавлена не просто почуття страху, але і здатності розпізнавати його в інших. Обличчя, спотворене жахом, викликає у неї лише подив: сама ідея страху недоступна її розуміння.

Між тим страх – одна з найважливіших емоцій. Саме він дозволяє нам оцінювати ступінь небезпеку і інстинктивно уникати того, що може заподіяти шкоду. «Повна безстрашність безглуздо з точки зору еволюції. Людина, яка нічого не боїться, навряд чи довго проживе», – пояснює генетик Гліб Шумятски (Gleb Shumyatsky), керівник групи дослідників, які відкрили ген страху*. Завдяки почуттю страху наш організм дізнається про те, що в зовнішньому світі щось не так. Патологічне безстрашність порушує цей «сигнальний» механізм, і людина втрачає зв’язок з власними почуттями.

Але іноді і самі звичайні люди поводяться напрочуд безстрашно. В ситуації загрози для життя (своєї або близьких) навіть дуже полохливий людина може проявити небачену хоробрість. Антрополог Йосип Жорданія (Joseph Jordania) вважає, що в такі моменти ми впадаємо в особливий стан, який він називає «бойовим трансом»**. Здатність ця з’явилася завдяки природному відбору: перебуваючи в трансі, наші предки могли налякати хижака, якого інакше не могли здолати. Вони наче забували про особисту безпеку і діяли в інтересах групи.

Думка про життя без страху, якою б привабливою вона не подавалась, відводить нас від реальності. Відчуваючи небезпеку, ми усвідомлюємо нашу вразливість, а отже, можемо захистити себе.

* Neuron, 2002, vol. 34, № 2.

** J. Jordania «Why do People Sing?» (Logos, 2011).

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code